Літургія Передшеосвячених Дарів

Пʼятниця, 26 квітня

Субота Лазарева

Св. сщмч. Василія, єп. Амасійського

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3).

Мирна єктенія

Диякон: У мирі Господеві помолімся.

Люди на кожне прохання: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Перший антифон

18-та катизма, Псалом 119, 120, 121, 122, 123

Псалом 119

До Господа в скорботі моїй взивав я,* і Він вислухав мене. 

Господи, визволь душу мою від уст неправедних* і від язика зрадливого!

Що дасться тобі або що приложиться тобі* до язика зрадливого?

Гострі стріли сильного* з вугіллям, що нищить.

Лихо мені, що подорож моя продовжилася;* оселивсь я між оселями кидарськими.

Довго подорожувала душа моя:* з тими, що ненавидять мир, був я сумирний.

Коли промовляв до них,* вони без вини ворогували проти мене!

Псалом 120

Я звів очі мої в гори;* звідки прийде поміч моя?

Поміч моя від Господа,* що сотворив небо та землю.

Не дай нозі твоїй захитатися,* і не задрімає Той, що охороняє тебе!

От, не задрімає і не засне* Той, що оберігає Ізраїля.

Господь охоронить тебе,* Господь — оборона твоя праворуч тебе.

Удень сонце не припече тебе,* ані місяць уночі.

Господь збереже тебе від усякого зла,* збереже душу твою Господь.

Господь збереже вхід твій і вихід твій* віднині і до віку.

Псалом 121

Зрадів я, коли сказали мені:* Підемо до дому Господнього.

Стояли ноги наші* у дворах твоїх, Єрусалиме!

Єрусалим, що будується, як місто,* якого будівлі стоять разом.

Бо туди приходили покоління, покоління Господні, за заповітом ізраїлевим,* прославити ім'я Господнє.

Бо там поставлено престоли для суду,* престоли в домі Давида.

Просіте ж миру для Єрусалиму* і достатку для тих, що люблять тебе!

Тож нехай буде мир у силі твоїй* і достаток у палатах твоїх!

Задля братів моїх і ближніх моїх* говорив я: Мир тобі!

Задля дому Господа, Бога нашого,* шукав я добра тобі.

Псалом 122

До Тебе, що перебуваєш на небі,* звів я очі мої.

Так як очі слуг звертаються до рук господарів своїх,* як очі служниці — до рук господині її:

Так очі наші — до Господа, Бога нашого,* поки помилує нас.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас,* бо надто сповнені ми погорди.

Надміру сповнена душа наша ганьби від багатих* та зневаги від гордих.

Псалом 123

Коли б не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, — коли б не Господь був з нами, як люди проти нас повстали,* то, певне, живих пожерли б нас.

Коли б розгорілась ярість їх на нас,* то, певне, вода потопила б нас.

Справді через потік перейшла душа наша;* справді перейшла душа наша воду прудку.

Благословен Господь,* що не віддав нас на здобич зубам їх!

Душа наша, як птиця,* визволилась із сіті ловців.

Сіть розірвалася, і ми визволились;* поміч наша в імені Господа, що сотворив небо та землю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Другий антифон

18-та катизма, Псалом 124, 125, 126, 127, 128

Псалом 124

Ті, що надіються на Господа, — як гора Сіон;* не захитається повік, хто живе в Єрусалимі.

Гори навколо нього,* і Господь — навколо народу свого віднині і повік.

Бо не зоставить Господь жезла грішників над долею праведних,* щоб не простягли праведні рук своїх до беззаконня.

Ущаслив, Господи,* добрих і правих серцем.

А тих, що схиляються до хитрощів,* відведе Господь разом з тими, що чинять беззаконня.

Мир на Ізраїля! 

Псалом 125

Як утішені були ми, коли повертав Господь полон Сіону;* тоді уста наші наповнились радістю і язик наш веселістю.

Тоді говорили між народами:* Велике Господь учинив з ними!

Велике Господь сотворив з нами:* ми звеселились.

Поверни, Господи, полон наш,* наче потоки за вітру південного!

Ті, що сіють у сльозах,* пожнуть у радості.

Відходячи, вони відходили та плакали,* покидаючи насіння своє.

А вертаючи, прийдуть у радості,* збираючи снопи свої.

Псалом 126

Коли не Господь збудує дім,* даремне будівничі трудились.

Коли не Господь охоронятиме місто,* даремне пильнував сторож.

Даремне встаєте зрання; ви, що їсте хліб журби,* вставайте після спочинку, коли Бог дасть сон улюбленим своїм.

Оце насліддя від Господа — сини;* нагорода від Нього — плід утроби.

Як стріли у руці сильного,* так сини, що виросли.

Блажен, хто сповнить ними жадання своє;* не осоромляться вони, коли будуть говорити з ворогами своїми у воротях. 

Псалом 127

Блаженні всі, що бояться Господа,* ходять путями Його!

Трудом рук твоїх живитися будеш;* щасливий ти, і добре тобі буде!

Дружина твоя,* як лоза плодовита біля дому твого.

Сини твої,* немов паростки оливні круг стола твого.

Ось так благословен буде чоловік,* що боїться Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону!

І щоб ти побачив добро Єрусалиму по всі дні життя твого,* і щоб ти побачив дітей синів твоїх!

Мир на Ізраїля!

Псалом 128

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* — нехай же скаже Ізраїль.

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* та не перемогли мене.

На хребті моїм будували грішники,* чинили далі беззаконня своє.

Праведний Господь* постинав шиї грішників.

Нехай осоромляться і вернуться назад* усі, що ненавидять Сіон.

Нехай будуть, як трава на покрівлі,* що, перше ніж її вирвали, засохла.

Якою не наповнив руки своєї жнець* і пазухи своєї той, що снопи збирає.

І не сказали перехожі:* Благословення Господнє на вас!

Ми благословили вас* в ім'я Господнє.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти благий і людинолюбний Бог – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Третій антифон

18-та катизма, Псалом 129, 130, 131, 132, 133

Псалом 129

Із глибини взивав я до Тебе, Господи:* Вислухай, Господи, голосу мого.

Нехай будуть уші Твої уважні* на голос моління мого!

Коли на беззаконня зважатимеш, Господи,* Господи, хто устоїть? Бо в Тебе очищення єсть.

Задля імени Твого я дожидав Тебе, Господи;* дожидала душа моя слова Твого.

Надіялась душа моя на Господа* від сторожі ранньої до ночі.

Від сторожі ранньої* нехай надіється Ізраїль на Господа.

Бо в Господа милість і велике у Нього визволення;* і Він визволить Ізраїля від усякого беззаконня його.

Псалом 130

Господи, не пишалося серце моє, і не пишалися очі мої,* і не входив я у велике, ні в дивне, що вище за мене.

Коли не був я покірний і пишався в душі своїй,* то як відлучена дитина матері своїй, так Ти відплатиш душі моїй.

Нехай надіється Ізраїль на Господа* віднині аж довіку.

Псалом 131

Пом'яни, Господи, Давида і всю лагідність його,* як він клявся Господеві, присягався Богу Якова:

Не ввійду до намету дому мого,* не ляжу на постелі ложа мого. 

Не дам сну очам моїм, і дрімоти повікам моїм,* і відпочинку скроням моїм:

Поки не знайду місця Господеві,* намету Богові Якова!

Оце чули ми про нього в Євфраті,* знайшли його на полях лісових.

Увійдімо до наметів його,* поклонімося на місці, де стояли ноги його.

Встань, Господи, на місце відпочинку Твого,* Ти і кивот святині Твоєї.

Священики Твої зодягнуться в правду* і преподобні Твої возрадуються.

Задля Давида, слуги Твого,* не відверни лиця від помазаника Твого.

Клявся Господь Давидові істиною* і не відмовиться від неї:

З плоду утроби твоєї* посаджу на престолі твоєму.

Коли сини твої додержать заповіту Мого і заповідей Моїх, яких Я навчу їх,* то й сини їх повік засядуть на престолі твоїм.

Бо вибрав Господь Сіон,* побажав його на оселю Собі.

Оце відпочинок мій повік-віки,* тут оселюся, бо Я побажав його.

Здобич його щедро благословлю,* убогих його нагодую хлібом.

Священиків його зодягну в спасення* і преподобні його радістю радуватись будуть.

Там виплекаю силу Давидову,* приготував Я світильник помазаникові моєму.

Ворогів його зодягну в сором,* і на ньому процвіте святиня Моя.

Псалом 132

От що добре, от що гарне,* це — коли браття живуть разом!

Це, як миро на голові, що на бороду спливає, на бороду Арона,* що спливає на край одежі його.

Це, як роса єрмонська,* що сходить на гори Сіонські.

Бо там заповів Господь* благословення і життя повік.

Псалом 133

Благословіте нині Господа, всі слуги Господні,* що стоїте в домі Господньому, у дворах Бога нашого.

Ночами здімайте руки ваші до святині* і благословіте Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону,* що сотворив небо та землю!

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Господи, взиваю я до тебе», глас 8

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б'є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 8): Після того, як ми звершили спасенну для душі сорокаденницю,* дай нам, людинолюбче, побачити і святий тиждень твоїх страстей,* прославляти в нім твої великі діла* і несказанний для нас задум* та співати однодушно: Господи, – слава тобі!

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Після того, як ми звершили спасенну для душі сорокаденницю,* дай нам, людинолюбче, побачити і святий тиждень твоїх страстей,* прославляти в нім твої великі діла* і несказанний для нас задум* та співати однодушно: Господи, – слава тобі!

Псалом 129

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 6): Ти, Господи, що добровільно хотів перебувати в гробі,* забажавши бачити гріб Лазаря, питаєшся:* Де ви його поклали?* Довідавшись про те, що ти знав,* кличеш до того, кого ти любив:* Лазарю, вийди з гробу!* А він, бездушний, якому ти життя даруєш, послухав тебе,* Спасителю душ наших.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Ти, Господи, що добровільно хотів перебувати в гробі,* забажавши бачити гріб Лазаря, питаєшся:* Де ви його поклали?* Довідавшись про те, що ти знав,* кличеш до того, кого ти любив:* Лазарю, вийди з гробу!* А він, бездушний, якому ти життя даруєш, послухав тебе,* Спасителю душ наших.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Господи, прийшовши до гробу,* в якому від чотирьох днів лежав Лазар* і, проливши сльози над другом своїм,* ти, Джерело життя, підняв мерця після чотирьох днів із гробу.* Так ото смерть була зв'язана твоїм голосом* і твоїми руками розв'язані похоронні пов'язки.* Тоді гурток учнів сповнився радости* і всі вони піднесли один оклик:* Благословенний ти, Спасе, – помилуй нас!

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Господи, прийшовши до гробу,* в якому від чотирьох днів лежав Лазар* і, проливши сльози над другом своїм,* ти, Джерело життя, підняв мерця після чотирьох днів із гробу.* Так ото смерть була зв'язана твоїм голосом* і твоїми руками розв'язані похоронні пов'язки.* Тоді гурток учнів сповнився радости* і всі вони піднесли один оклик:* Благословенний ти, Спасе, – помилуй нас!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Господи, твій голос знищив царство адове:* слово твоє могутнє воскресило з гробу чотириденного мерця,* і Лазар став спасенним прообразом відродження.* Усе можливе тобі, Господи, Володарю всього!* Дай твоїм слугам прощення і велику милість!

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Господи, твій голос знищив царство адове:* слово твоє могутнє воскресило з гробу чотириденного мерця,* і Лазар став спасенним прообразом відродження.* Усе можливе тобі, Господи, Володарю всього!* Дай твоїм слугам прощення і велику милість!

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Господи, бажаючи, щоб твої учні повірили* у твоє воскресіння з мертвих,* ти прийшов на гріб і викликав його.* Ад роззброєно і він віддав чотириденного мерця, що кличе до тебе:* Благословенний Господи, – слава тобі!

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Господи, взявши з собою учнів,* ти прийшов до Витанії, щоб воскресити Лазаря* і, просльозившись над ним за вимогою людської природи,* ти, як Бог, воскресив його чотири дні після смерти.* І він закликав до тебе:* Благословенний Господи, – слава тобі!

Слава (г. 8): Стоячи над гробом Лазаря, Спасе наш,* ти закликав умерлого та збудив його, немов із сну,* скинувши з нього зіпсуття силою безсмертя.* І він на твоє слово, людинолюбче,* вийшов, зв'язаний смертними пов'язками.* Все тобі можливе, все тобі служить,* все тобі підкоряється, Спасе наш, – слава тобі!

І нині: Сповнивши спасенну для душі Чотиридесятницю, закличмо:* Радуйся, городе Витаніє, вітчизно Лазаря!* Радійте, Марто й Маріє, його сестри!* Завтра приходить Христос, щоб словом своїм оживити вашого померлого брата.* Почувши його голос, злісний та ненаситний ад,* дрижачи з остраху і сильно постогнуючи,* віддасть зв'язаного пов'язками Лазаря.* Подивляючи таке чудо, єврейський народ* вийде йому назустріч з пальмовим віттям,* і прибіжать діти, які привітають того, якому батьки будуть заздрити: Благословенний той, що приходить в ім'я Господнє – Цар Ізраїля!

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Люди: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

 Прокімен

Прокімен (г. 6): Допомога наша* в імені Господа,* що створив небо* і землю (Пс 123,8)

Стих: Велике вчинив Господь із нами (Пс 125,3). 

Читання книг Старого Завіту

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його. Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля. Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів. А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: «Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке: Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його Я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся». Фараон відповів: «Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув». І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю, і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі. Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет. Прийшли ж вони до Атадтоку, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові семиденну жалобу. А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атадтоку, то сказали: «Тяжка це жалоба для єгиптян». Тим то й названо його ім’ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану. Сини його, отже, зробили так, як він велів їм; вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре. Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька. Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: «Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли». І послали до Йосифа сказати: «Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи: Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька». І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього. Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: «Ось ми – твої раби». А Йосиф каже до них; «Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, шоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям. Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших». І втішив їх і говорив до них зичливо.

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років. Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми. Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: «Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, ш;о про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові». І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: «Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості». І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті. (Бут. 49,33; 50,1-26).

Тоді співається другий прокімен.

Прокімен (г. 4): Ті, що надіються на Господа,* як Гора Сіон, що не захитається повіки (Пс 124,1). 

Стих: Господь не дозволить, щоб берло грішних тяжіло над долею праведних  (Пс 124,3). 

Диякон: Повеліте.

Священик, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Приповідок читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Сину, відкрий твої уста на користь німого, для всіх, що їм виречено погибель. Відкрий твої уста, суди по правді, розсуди діло бідного та сіромахи. Жінку цнотливу – хто її знайде? Ціна її вища над перлини! Серце її мужа покладається на неї; йому не бракуватиме прибутку. Вона чинить йому добро, не зло, докіль віку в неї. Дбає про льон та вовну, радо працює власними руками. Вона, немов ті кораблі купецькі, здалека хліб привозить. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, і пай своїм слугиням. До поля придивляється і його купує, і з власних рук дорібку виноградник садить. Стан вона свій підперізує міцно, й береться жваво до роботи. Бачить, що її праця процвітає, світло її вночі не гасне. Руки до кужеля простягає, а пальці її держать веретено. Вона для вбогого розтуляє долоню, нужденному подає руку. Сніг не страшний для її хати, бо вся її сім’я одягнена подвійно. Покривала вона собі готує, льон тонкий і порфіра – її одежа. Мужа її шанують у воротях, як засідає зо старшинами краю. Вона тче тонке полотно й продає, і пояси купцеві доставляє. Сила й гідність – її одежа, і вона собі сміється з прийдешнього дня. Уста свої з мудрістю відкриває, доброта науки на язиці в неї. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, хліба не знає їсти, нічого не робивши. Діти її встають і її величають, муж її теж її вихваляє. Сила було жінок цнотливих, ти ж перевищила усіх їх. Краса – річ оманлива; врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна! Дайте їй з того, що надбали її руки, і нехай її вчинки хвалять її при брамі. (Прип. 31, 8-31).

Священик: Мир Тобі.

Диякон: Премудрість.

«Нехай направиться»

Священик від передньої сторони престолу співає:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Люди: Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священик, стоячи з правої сторони, співає перший вірш:

Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.

Люди: Нехай направиться...

Священик, стоячи ззаду престолу, співає другий вірш:

Положи, Господи, охорону устам моїм і двері огороди губам моїм.

Люди: Нехай направиться...

Священик, з лівої сторони, співає третій вірш:

Не наклони серця мого до словес лукавства, щоб вигадувати приводи для гріхів.

Люди: Нехай направиться...

Священик, з передньої сторони престолу:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою.

Люди: Підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священик кадить престол на початку і при кінці кожного вірша, який співає.

Коли священик співає: Нехай направиться..., люди моляться навколішках; коли ж співають люди, священик зі служачими у святилищі стають на коліна, молячись.

По закінченні робимо три доземні поклони.

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі, і з усієї мислі нашої промовмо.

Люди: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священик: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Тільки вірні, ще і ще...).

Єктенія за оглашенних

Диякон: Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Просвітив їх словом істини.

Відкрив їм Євангеліє правди.

Приєднав їх до святої Своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Священик: Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. За даром...).

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй. 

Диякон: Премудрість.

Священик: За даром Христа Твого, з яким Ти благословенний, з пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Нині сили»

Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою і любов’ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон кадить, а відтак разом зі священиком мовлять: Нині сили небесні... тричі.

Тоді творять вхід із передшеосвяченими дарами, не мовлячи нічого.

По вході робимо три доземні поклони.

 Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві. 

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені і передшеосвячені чесні дари Господу помолімся.

Щоб людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся. 

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошенення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи. 

«Отче наш»

Священик: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити.

Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки віків.

Люди: Амінь.

Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Люди: Тобі, Господи.

Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Передшеосвячене святеє святим.

Люди: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Причасний: Споживіте і збагніте, що благий Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідую Тебе:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни́ мене, Святий, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, будь милостивим до мене, грішного (грішної).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить: Приступіте.

Люди: Благословлю Господа на всякий час. Алилуя.

Причастя вірних відбувається, як на Літургії Івана Золотоустого.

Священик, причащаючи, мовить: 

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла і Крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається слуга Божий (слуга Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Після обкадження дарів священик, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить:

Благословен Бог, що просвічує й освячує нас.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

І відносить святе до проскомидійника.

Люди: Амінь. Благодаримо Тебе, Христе Боже наш, що сподобив єси нас бути причасниками Твого пречистого Тіла і Твоєї чесної Крови, пролитої за ввесь світ, на відпущення гріхів – таїнства Твого промислу. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна єктенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворчих, страшних Христових Таїн, достойно подякуймо Господеві.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

День увесь досконалий, святий, мирний і безгрішний випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі Господи.

Бо Ти – освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: У мирі вийдім.

Люди: В імені Господнім.

Диякон: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заамвонна молитва

Священик: Владико вседержителю, Ти все творіння премудрістю створив і невимовним Твоїм промислом і великою благістю ввів нас у ці священні дні на очищення душ і тіл, на здержання пристрастей, для надії воскресення.

Ти в сорока днях вручив скрижалі, Богом писані письмена, угодникові Твоєму Мойсеєві.

Подай і нам, благий, добрим подвигом подвизатися, час посту завершити, віру неподільну зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити, і переможцями гріха явитись, і неосудне достигнути поклонитися святому воскресенню.

Бо благословилося і прославилося пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне віднині й довіку (3).

Священик роздає людям антидор.

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час,* завжди хвала Його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя,* нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною,* і вознесімо ім’я Його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене,* і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться,* і лиця ваші не постидаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його,* і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його,* і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь;* блажен муж, що уповає на Нього.

Бійтеся Господа, всі святії Його,* бо нема недостатку в тих, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли,* а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене,* страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя,* бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла* і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро,* шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних,* а уші Його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло,* щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем,* і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних,* і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх,* ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта,* і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів Своїх,* і не згрішать усі, що уповають на Нього.

Відпуст

Священик: Благословення Господнє на вас – Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Люди: Чесншу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Христос, істинний Бог наш що прийшов у Витанію воскресити праведного Лазаря спасіння нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Люди: Амінь.