Вечірня з Літургією св. Василія Великого

 Велика субота

Св. мц. Пелагії

Диякон: Благослови, владико. 

Священник: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбнице благ і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий душі наші.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші, імени Твого ради.

Господи, помилуй. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Господи, помилуй (12 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся* Цареві нашому Богові.

Прийдіте, поклонімся* Христові, Цареві нашому Богові.

Прийдіте, поклонімся і припадім* до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого. 

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3).

Мирна єктенія

Диякон: У мирі Господеві помолімся.

Люди на кожне прохання: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Господи, взиваю я до тебе», глас 1

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли я взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* як кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх – варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня, –* ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки. 

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують,

що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався б мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти – моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Глас 1

Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

Вечірні наші молитви* прийми, святий Господи,* і дай нам відпущення гріхів,* Ти бо єдиний** у світі появив воскресіння.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Оточіть, люди, Сіон* і обніміть його,* і віддайте славу в ньому Воскреслому з мертвих,* бо Він Бог наш, що визволив нас** з беззаконня нашого.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Прийдіть, люди, заспіваймо,* і поклонімося Христові,* прославляючи Його з мертвих воскресіння,* бо Він Бог наш, що визволив світ** від спокуси ворожої.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Стражданнями Твоїми, Христе,* ми визволились від страждань,* і Твоїм воскресінням ми звільнилися від тління:** Господи, – слава Тобі!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 8): Сьогодні ад, стогнучи, голосить:* Краще було б мені не приймати Народженого від Марії!* Бо Він прийшовши, зруйнував мою державу і мідні ворота розбив;* душі, що їх я досі тримав, Він, як Бог, воскресив.** Слава, Господи, хресту Твоєму і воскресінню Твоєму.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Сьогодні ад, стогнучи, голосить: Знищена моя влада!* Прийняв я мерця, немов одного з померлих,* та не можу його ніяк утримати* і з Ним – трачу всіх, що були під моєю владою.* Мав я вмерлих від віку, але ось цей усіх підносить!** Слава, Господи, хресту Твоєму і воскресінню Твоєму.

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Сьогодні ад, стогнучи, голосить: Пропало моє царство!* Хоч цього Пастиря розп’ято,* проте Він воскресив Адама.* Я ж утратив тих, над якими я царював* та й вивергнув усіх, кого я силою проглинув.* Розп’ятий випорожнив гроби, і знемагає потуга смерти.** Слава, Господи, хресту Твоєму і воскресінню Твоєму.

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Сьогодні ад, стогнучи, голосить: Пропало моє царство!* Хоч цього Пастиря розп’ято,* проте Він воскресив Адама.* Я ж утратив тих, над якими я царював* та й вивергнув усіх, кого я силою проглинув.* Розп’ятий випорожнив гроби, і знемагає потуга смерти.** Слава, Господи, хресту Твоєму і воскресінню Твоєму.

Слава (г. 6): Сьогоднішній великий день* Мойсей таїнственно заздалегідь відзначив, кажучи:* Благословив Бог день сьомий,* бо це благословенна субота, це день відпочинку,* коли спочив від усіх діл своїх єдинородний Син Божий.* Він, звершуючи через смерть спасіння,* відпочив тілом і повернувся воскресінням наново до того, чим був,* даруючи нам життя вічне,** як єдиний милосердний і людинолюбний.

І нині (догмат, г. 1): Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця – Господа, що народився з неї.* Отже, кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Люди: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Читання книг Старого Завіту

[Під час всіх читань святі двері зачиняються.]

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була пуста і порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір, і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір, і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння і плодові дерева, що родять плоди з насіння, за їхнім родом на землі». І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір, і був ранок – день третій. (Бут 1, 1-13)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Ісаї читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. Поглянь навколо твоїми очима і подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої з далека прибувають, дочок твоїх на руках носять. Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва, і я прославлю дім моєї слави. Хто вони ті, що летять, мов хмара, мов голуби у свій голубник? Так! Острови мене чекають, таршішські кораблі приходять перше, щоб привести твоїх синів з далека разом з їхнім золотом і сріблом імені Господа, Бога твого, Святому Ізраїля, бо він тебе прославив. Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити, бо хоч у гніві моїм я тебе ударив, але в моїй ласці я зглянувся на тебе. Брами твої будуть завжди відкриті; ні вдень, ні вночі не будуть зачинятися, щоб принести до мене скарби народів під проводом їхніх царів. Народ бо й царство що не захоче тобі служити, загине; ті народи будуть знищені дощенту. Слава Ливану прийде до тебе; кипарис, явір разом із сосною, щоб прикрасити місце моєї святині, і я прославлю місце, де покояться мої ноги. Сини твоїх гнобителів прийдуть, припавши до тебе в покорі; всі ті, що тобою гордували, припадуть до стіп твоїх і назвуть тебе містом Господнім, Сіоном Святого Ізраїлевого. Тебе покинули й зненавиділи, тебе оминали; зате я вчиню тебе славою повіки, радістю від роду й до роду. Ти будеш ссати молоко народів, ти будеш усмоктувати царські скарби і зрозумієш, що – Господь, твій Спаситель, і що Потужний Якова, твій Викупитель. (Іс. 60:1-16)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Виходу читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: І наказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській. «Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року. Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату. Коли ж сім’я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить кожному, хто скільки зможе з’їсти. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або козенят. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його над вечір. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і надвірок у домах, де їстимуть його. Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та гіркими зелами. Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами. І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні. А їстимете його ось так: стегна ваші попідперезувані, обув’я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас, і їстимете похапки: пасха то Господня. (Вих. 12:1-11)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Йони читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Того часу слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая: «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене». Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа. Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись. Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облекшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко. І підійшов до нього головний над моряками тай каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами і ми не загинемо». І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо». Кинули вони жереб і жереб упав на Йону. І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь-ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?» Він відлові їм: «Я – єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю», злякались люди вельми і сказали до нього: «Що це ти зробив?» – довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався. Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало. Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина». І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало. Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О, Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинну, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно». Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати. Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом. Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону, І пробув Йона в нутрі риби три дні й три ночі. З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого. Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос. Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною. Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій. Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила. Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже. Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого. Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку. Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння». Господь повелів рибі й вона виблювала Йону на сушу. І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі». Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи. І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об’явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована». І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. Вістка про це дійшла до шневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці – нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. Та щоб усі – від людини до скотини – понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, – і не вчинив його. І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом і почав молитися до Господа і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був на початку до Таршішу; знав бо, що ти – Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом. Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.» А Господь сказав: «Слушно ти розсердився?» Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом. А Господь Бог виростив тикву, й вона знялася над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві. Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв’якові, й він підточив тикву й вона всохла. А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити». Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, – що за одну ніч виросла й за одну ніч пропала, а мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, – й худоби безліч?» (Йона 1:1-4:11)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Ісуса Навина читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: І отаборилися сини Ізраїля в Гілгалі; на чотирнадцятий день першого місяця ввечері вони святкували Пасху на степах єрихонських. На другий день Пасху їли вони з урожаю тієї землі: неквашений хліб та пражене зерно. Того самого дня, як вони стали їсти з урожаю землі, перестала падати манна; не було в синів Ізраїля більш манни, і вони харчувались у цім році з плодів Ханаан-землі. Як же Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: «Чи ти наш, чи з ворогів наших?» А той відказав: «Ні! Я начальник Господнього війська; прийшов я тепер». І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: «Що велить мій владика слузі своєму?» Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: «Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе». І Ісус вчинив так. (Ісус. Нав. 5:10-15)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Виходу читання. 

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: І вирушили сини Ізраїля з Суккота та й отаборились в Етамі, уз край пустині. Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати; так що вони могли йти і вдень і вночі. І не зникав хмаровий стовп за дня, і стовп вогненний уночі перед народом. І заговорив Господь до Мойсея, кажучи: «Промов до синів Ізраїля, щоб завернули та отаборились перед Пігахіротом, між Мігдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього, край моря, отаборитесь. І подумав фараон про синів Ізраїля: Заблукались у краю, пустиня затиснула їх у собі. Я ж закаменю серце в фараона, щоб ганявся за ними; і прославлюсь на фараоні і на всьому його війську, і зрозуміють єгиптяни, що я – Господь». Так і вчинили. І сповіщено царя єгипетського, що народ утік; тоді обернулося серце фараона та його слуг проти народу, і вони сказали: «І що ж ми наробили, що випустили Ізраїля з нашого підданства?» І повелів запрягти свою колісницю, і взяв з собою своїх людей; зібрав також шістсот колісниць добірних та всі інші колісниці єгипетські, і бійців до кожної. Господь же закаменив серце в фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами Ізраїля, що походували під рукою високою. Єгиптяни ж погналися за ними і наздогнали їх фараонові коні, колісниці, комонники та військо, як таборували при морі, коло Пігахіроту, на проти Ваал- Цефону. І як наблизився фараон, підвели сини Ізраїля очі, аж ось єгиптяни женуться за ними; і злякалися сини Ізраїля вельми та й заголосили до Господа. Та й кажуть до Мойсея: «Хіба тим то, що немає в Єгипті кладовищ, ти позабирав нас вмирати в пустині? Що ж це ти накоїв нам, що вивів нас із Єгипту? Хіба ми тобі цього не казали ще в Єгипті: Дай нам спокій! Ми будемо єгиптянам служити; бо ж краще нам бути в неволі, ніж гинути в пустині». Відповів же Мойсей народові: «Не бійтеся! Стійте на місці, то побачите, що зробить Господь, щоб вас сьогодні спасти. Бо тих єгиптян, що їх бачите сьогодні, не побачите більш повіки! Господь бо воюватиме за вас, ви ж будьте спокійні.» І сказав Господь Мойсеєві: «Чого голосиш до мене? Вели синам Ізраїля, нехай вирушають. Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізраїля сушею пройдуть через середину моря. Ось я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді покажу на фараонові і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його, мою силу. І взнають єгиптяни, що я – Господь, як покажу на фараонові і на вершниках його мою силу». І повернувся тоді ангел Божий, що йшов поперед табору Ізраїля, та й спинився позад них; і стовп хмаровий, що йшов перед ними, спинивсь позад них. він спинився поміж єгипетським табором та ізраїльським табором; і була хмара темрявою для одного табору і світлом для другого. І не наближався один табір до другого всю ніч. І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились; і сини Ізраїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною ліворуч і праворуч. Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря. В ранішню сторожу глянув Господь із вогненного та хмарового стовпа на єгипетський табір та й стривожив його; позагальмовував колеса їхніх колісниць, так, що ці з трудом просувались наперед. І закричали єгиптяни: «Спасаймось перед Ізраїлем, бо Господь воює за нього проти єгиптян.» Тоді Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, і нехай води хлинуть назад, на їхні колісниці і на їхніх вершників.» І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно знову повернулося на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря. Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, що ввійшло було за ними в море; ані один із них не зостався. Сини ж Ізраїля йшли по суші серед моря, і води для них стояли, як стіна, праворуч і ліворуч. Отак вирятував Господь у той день Ізраїля з руки єгипетської, і побачив Ізраїля єгиптян мертвими на березі моря. І як побачив Ізраїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, став народ боятися Господа та й повірив Господеві й слузі його Мойсеєві. Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море. (Вих. 13:20-22; 14:1-31; 15:1)

Після читання святі двері відчиняються і співаємо прокімен з стихами, які зачитує священнослужитель або читець.

Прокімен, глас 5: Заспіваймо Господеві, славно бо він прославився.

Стих: Коня і вершника вкинув він у море.

Стих: Кріпость моя і пісня моя – Господь, і став мені спасінням.

Стих: Він Бог мій, і прославлю його, – Бог батька мого, і вихвалятиму його.

Стих: Господь переможець у боротьбі, Господь ім’я йому.

Стих: Колісниці фараонові і військо його вкинув він у море, і обрана військова старшина його потонула в Червоному морі.

Стих: Безодня покрила їх: вони йшли на дно, мов камінь.

Стих: Десниця твоя, Господи, прославилася силою; десниця твоя, Господи, розгромила ворога.

Стих: Величчю слави твоєї повалив ти супротивників твоїх. Ти послав гнів твій, і він попалив їх, як солому.

Стих: Від подиху розтопилися води, плин води стіною став, стужавіла пучина в середині моря.

Стих: Ворог сказав: Поженусь, настигну, розділю здобич, насититься ними душа моя, вийму меч мій, знищить їх рука моя.

Стих: Ти дмухнув духом твоїм, і покрило їх море, мов оливо потонули вони у великих водах.

Стих: Хто подібний до тебе, Господи, поміж богами? Хто, як ти, величний святістю, дивний у славі, що твориш чудеса?

Стих: Ти простягнув десницю твою – поглинула їх земля. Ти милістю твоєю ведеш народ цей, якого ти визволив, керував ти ним силою своєю до оселі святині твоєї.

Стих: Почули народи і тремтять: жах обняв мешканців філістимлянських.

Стих: Тоді збентежились князі едомські, трепет охопив вельмож моавських, засмутились усі мешканці Ханаану.

Стих: Хай нападе на них страх і жах, від величі сили твоєї хай заніміють вони, як камінь, доки не перейде народ твій, Господи, доки не перейде цей народ, якого ти придбав собі.

Стих: Увівши, осели його на горі насліддя твого, в місті, яке ти учинив оселею для себе, Господи, в Святині, що її створили руки твої, Владико!

Стих: Царюватиме Господь повік і на віки вічні. Коли ввійшли коні фараонові з колісницями його і вершниками його в море, Господь повернув на них морські води.

Стих: Сини ж Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.

Слава, і нині: Заспіваймо Господеві, славно бо він прославився.

Тоді друга частина читань [протягом яких святі двері зачинені]:

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Софонії читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Так говорить Господь: «Чекайте мене до дня, коли я встану на свідчення; бо я постановив згромадити народи та зібрати царства, щоб вилити на них моє обурення, ввесь палкий гнів мій; бо мій вогонь горливий пожере всю землю. Тоді бо я поверну народам мову чисту, щоб усі ім’я Господнє призивали та щоб служили йому однодушно. З тамтого боку рік ефіопських мої приклонники – моїх розсіяних потомки – принесуть мені офіру. Того часу не будеш соромитись усіх твоїх лихих учинків .Тоді бо я усуну з-поміж тебе твоїх веселунів зарозумілих, і ти бунтуватися більше не будеш на моїй святій горі. Зоставлю серед тебе народ убогий та смиренний, і він шукатиме притулку в імені Господнім. Ізраїля останок не вчинятиме злочину й брехні не буде говорити, і не знайдеться в їхніх устах язик зрадливий. Вони будуть пастись і на землі лежати, ніхто їх не лякатиме». Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся і веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля – Господь – посеред тебе: не будеш більш боятися лиха. (Соф. 3:8-15)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Царів читання.

Диякон: Будьмо уважні

Читець: Тоді надійшло до Іллі таке слово Господнє: «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти». Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь-ласка, трохи води з глечика напитись». Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Принеси мені, будь-ласка, і шматок хліба.» Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров, та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо.» Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю». Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина». А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина». І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?» І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!» Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий.» Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти – чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда». (Цар. 17:8-24)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Ісаї читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі. Бо він зодягнув мене в шатии спасіння, окрив мене плащем справедливості, немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздобляє. Бо як земля вирощує свої рослини і як город вирощує своє насіння, так Господь Бог виростить справедливість і славу перед усіма народами. Заради Сіону я не замовкну, Єрусалиму заради не втихну, аж докіль, мов світло не засяє його спасіння, наче смолоскип запалає. Тоді народи побачать твою справедливість, усі царі – твою славу. І зватимуть тебе новим ім’ям, яке виречуть Господні уста. Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем в руці Бога твого. Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: «Моя у ній утіха», а твою землю: «Заміжня», бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа. І як одружується хлопець з дівчиною, так твій будівничий одружиться з тобою. Як молодий радіє молодою, так Бог твій радітиме тобою. (Іс. 61:10-11; 62:1-5)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Після того Бог випробовував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Я тут!» Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія- край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу». Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: «Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: «Батьку!» – А той: «Що тобі, сину? «Ось» – каже він, «вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?» Авраам же: «Бог подбає собі ягня на всепалення, сину». І йшли вони обидва разом. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» Той відповів: «Я тут!» І сказав (Бог): «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного для мене». Коли Авраам підвів свої очі й дивиться – аж ось по заду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце «Господь явився, як то й по сьогодні кажуть: «На горі, де Господь явився.» Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: «Клянуся мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу». (Бут. 22:1-18)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Ісаї читання. 

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених, звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів – замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, – і зватимуть їх дубами справедливості, посадкою Господа на його славу. І відбудують старі румовища, і піднімуть спустошення часів днедавніх, і міста зруйновані відновлять, румовища родів минулих. Чужинці прийдуть і пастимуть ваших овець; сторонні будуть у вас хліборобами й виноградарями. Ви ж будете зватися Господніми священиками; слугами Бога нашого вас будуть величати. їсти будете скарби народів, їхньою славою оздобитесь. Через те, що сором їхній був подвійний і доля їхня – сплювки та ганьба, вони посядуть у своїй країні вдвоє і радість вічна в них буде. Бо я, Господь, люблю право, ненавиджу здирство та злочинство. Я їм віддам правдиву плату, я укладу з ними союз вічний. Нащадки їхні будуть відомі посеред народів, між племенами – їхні потомки. І хто б їх не побачив, визнає, що вони рід, Господом благословенний. (Іс. 61:1-9)

Диякон: Премудрість.

Читець: З другої книги Царів читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Одного дня, коли Єлисей проходив через Шунам, якась багата жінка, що там жила, принукала його щось з’їсти. І так щоразу, як іде було проз, заверне туди підживитись. І каже вона раз своєму чоловікові: «Я певна, що цей Божий чоловік, що попри нас завжди проходить свята людина. Тож збудуймо невеличку верхню світлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільця й каганець, щоб він, як зайде колись, міг там притулитись». Одного дня прийшов він і зайшов у верхню світлицю та й спочивав там. І сказав своєму слузі Гехазі: «Поклич но сюди тую шунамійку». Той покликав і вона стала перед ним. Єлисей мовив до нього: «Скажи їй: Оце ти так горливо дбаєш про нас. Що хочеш, щоб я зробив для тебе? Може щось сказати за тебе цареві або начальникові над військом?» Та вона відповіла: «Я живу собі серед мого народу!» Спитав він: «Що ж би таке їй зробити?» Гехазі відповів: «Та ось сина нема у неї, чоловік же її старий». Єлисей сказав: «Поклич її». Той покликав, і стала вона на дверях. І сказав Єлисей: «Через рік о цій порі пригортатимеш сина». Вона ж каже: «Ні, мій пане, чоловіче Божий! Не обманюй твоєї слугині!» Але зачала жінка й вродила своєчасно сина, як раз о ту пору, коли Єлисей сказав їй. Як же хлопчик підріс, пішов одного дня до батька до женців, і кволиться батькові: «Ой голова моя, голова моя!» Той же сказав слузі: «Одведи його до матері». Взяв він хлоп’я та й одвів до матері. І сиділо воно аж до полудня на колінах у неї, і вмерло. Тоді пішла вона на гору, поклала його у Божого чоловіка на ліжку, зачинила двері й вийшла; покликала свого чоловіка тай каже: «Пришли мені котрогось із слуг з ослицею; поїду притьмом до Божого чоловіка, а тоді повернусь». Він же каже: «Чого тобі йти до нього. Хіба сьогодні новомісяччя чи субота?» Та вона відповіла: «Бувай мені здоров». Осідлавши ослицю, сказала слузі: «Рушай небарно! Та не зупиняйся в дорозі, хібащо тоді як тобі скажу». Поїхала вона й прибула до Божого чоловіка на Кармель-гору. Як же побачив її Божий чоловік здалека, сказав своєму слузі Гехазі: «Та це ж шунамійка! Біжи лишень їй на зустріч та спитай: Чи все гаразд із тобою? Чи все гаразд із твоїм чоловіком? Чи все гаразд із хлоп’ям?» Вона відповіла: «Гаразд». І як вийшла на гору до Божого чоловіка, обняла його ноги, але Гехазі приступив, щоб відвести її. Та Божий чоловік сказав: «Лиши її, бо вона тяжко сумна, і Господь скрив це від мене, не об’явив мені». І каже вона: «Чи ж я прохала сина в мого пана? Чи ж я бо не казала: Не обманюй мене?» Тоді Єлисей повелів Гехазі: «Підпережи твої боки, візьми мою палицю в руки та йди. Коли зустрінеш когось, не вітай його. А коли хтось вітатиме тебе, не відповідай йому! Та поклади мою палицю на обличчя хлоп’яткові». Мати хлопчикова каже: «Так певно, як живе Господь і як живеш ти, я не покину тебе!» Встав Єлисей і пішов слідом за нею. Гехазі ж випередив їх і поклав палицю на обличчя хлоп’яткові, та не було ні голосу, ні руху. І повернувся він на зустріч Єлисеєві й сповістив його: «Хлоп’ятко не прокинулось». Як же прибув Єлисей до хати, аж ось хлоп’ятко мертве лежить у нього на постелі. Ввійшов він, замкнув двері, так що всередині було їх двоє, та й молився Господеві. Потім підійшов до ліжка, простягся над хлоп’ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп’ятка. Піднявсь він знов і ходив туди й сюди по світлиці, потім підійшов знову й схиливсь над ним, аж ось хлоп’ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята. Кликнув Гехазі й каже: «Поклич сюди шунамійку!» Покликав той, а як вона увійшла, сказав їй Єлисей: «Візьми твого сина». Приступила вона й упала йому в ноги й уклонилась до землі; потім узяла свого сина й вийшла. (Цар. 4:8-37)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Ісаї читання. 

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Тоді сини Ізраїля згадали дні днедавні, дні Мойсея: Де той, що вивів з моря пастиря свого стада? Де той, що дух свій святий вклав у нього? Що вів Мойсея за правицю раменом своїм преславним, розділив води перед ними, щоб учинити собі ім’я вічне? Що вів їх через безодні, немов коня широким степом, так що вони не спотикались? Мов череду, що сходить у долину, дух Господній вів їх до спокою. Отак водив ти свій народ, щоб учинити собі славне ім’я. Споглянь же з неба й подивися з преславного, святого твого житла! Де твоя горливість і твоя потуга, твій жаль і твоє милосердя? Не стримуй їх супроти мене! Бо ти – наш Батько. Не знає нас Авраам, не згадує про нас Ізраїль. Ти, Господи, наш Батько; «наш Викупитель споконвіку» – твоє ім’я. Чому, о Господи, ти допустив, щоб ми блукали далеко від твоїх доріг, щоб закаменіло наше серце, тебе більше не боялось? Повернися з любови до слуг твоїх, до колін твого спадкоємства! Чому нечестивці лізуть у твою святиню, вороги наші твоє святилище взяли під ноги? Ми стали, немов люди, над якими ти не володів ніколи, які не прикликали ніколи імени Бога. Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою! Немов огонь, що палить смереччя, немов огонь, що від нього кипить вода, – щоб так ворогам з’явилось твоє ім’я, щоб затряслись народи перед тобою, коли ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім тебе, що стільки вчинив би тим, що на нього уповають. Ти йдеш назустріч тим, що радо чинять правду, що пам’ятають твої дороги. Та ось ти розгнівився, ми ж були згрішили нашим відступом і нашим віроломством. Всі ми були, немов нечисті, немов забруднена одежа – вся наша справедливість. Усі ми пов’яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер. (Іс. 63:11-19; 64:1-5)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Єремії читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Так говорить Господь: «Ось прийдуть дні, і я створю з домом Ізраїля та з домом Юди новий завіт. Не такий завіт, який я заключив з їхніми батьками, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – мій завіт! – вони його зламали, хоч я був їхнім Владикою, – слово Господнє. Ні, ось який завіт я створю з домом Ізраїля після тих днів, – слово Господнє: Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж моїм народом. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, – слово Господнє, – я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше». (Єрем. 31:31-34)

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги пророка Даниїла читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, шістдесят ліктів заввишки й шість ліктів завширшки, і наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області. І зібралися сатрапи, радники й усі владці країн на урочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор і стали перед бовваном, якого поставив цар. Саме в той час приступили деякі халдеї з доносом на юдеїв. Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки! Ти, царю дав наказ, щоб кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові; а хто не впаде ниць і не вклониться, того вкинуть у піч, розжарену вогнем. Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю – Седрах, Мисах та Авденаго, – ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються». Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано, і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем. І зараз же їх зв’язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем. Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум’я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седра, Мисаха й Авденаго. Ці ж троє мужів – Седрах, Мисах та Авденаго – впали зв’язані в піч, розпалену вогнем. І ходили вони серед полум’я, хваливши Бога й благословиши Господа. Царські слуги, що вкинули їх не переставали розпалювати піч ропою, смолою, клоччям та хмизом, так що полум’я піднялось на сорок дев’ять ліктів поверх печі, і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх досягнуло при печі. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий і вогонь їх зовсім не торкнувся не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди. Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи: «Благословенний ти, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки». (Дан. 3:1-56)

Після читання святі двері відчиняються і співаємо прокімен з стихами, які зачитує священнослужитель або читець.

Прокімен, глас 5: Господа славте і вихваляйте по всі віки.

Стих: Благословіть всі діла Господні, Господа.

Стих: Благословіть, ангели Господні, Господа.

Стих: Благословіть, сонце, місяцю й небесні зорі, Господа.

Стих: Благословіть, земле, гори й горби і все, що росте на них, Господа.

Стих: Благословіть, джерела, моря, ріки, кити і все рухоме у водах, Господа.

Стих: Благословіть, птиці небесні, звірі і ввесь скот, Господа.

Стих: Благословіть, всі люди, Господа.

Стих: Благослови, Ізраїлю, Господа.

Стих: Благословіть, священики Господні, Господа.

Стих: Благословіть, раби Господні, Господа.

Стих: Благословіть, душі і духи праведних, Господа.

Стих: Благословіть, праведні і смиренні серцем, Господа.

Стих: Благословіть, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа.

Стих: Благословіть, апостоли, пророки і мученики Господні, Господа

Стих: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа.

Стих: Нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Стих: Хвалимо, прославляємо, поклоняємося Господеві, – оспівуючи й вихваляючи його по всі віки.

[Після прокімена, священик, перед святою трапезою читає молитву Трисвятого, а диякон перед Божим Гробом виголошує малу єктенію, після чого входить південними дверима у святилище.]

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господу помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас.

Диякон: І на віки віків.

Люди: Амінь.

Ви, що в Христа хрестилися

Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя. (Тричі)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

У Христа зодягнулися. Алилуя.

Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Прокімен

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Мир всім. 

Диякон: Премудрість, будьмо уважні. 

Співці співають прокімен зі стихом.

Прокімен (г. 5): Вся земля нехай поклониться тобі і співає тобі, нехай же співає імені твоєму, Всевишній.

Стих: Воскликніте Господеві, вся земле, співайте ж імені його, віддайте славу хвалі його. 

Апостол

Диякон: Премудрість.

Читець: До Римлян послання святого апостола Павла читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Возлюблені! Чи ж не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо й подобою воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з ним, щоб було знищине це гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити; бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й житимемо з ним, знаючи, що Христос, воскресши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а, живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога, в Христі Ісусі. (Рим зач. 91; 6:3-11)

[Після апостола, священик і диякон переодягаються у світлі ризи, і також покривають святу трапезу світлими обрусами, а хор в той час співає замість «Алилуя», оці стихи із заспівом:]

Заспів, глас 7: Воскресни, Боже, суди землю, бо ти наслідиш усі народи.

Стих: Бог став у соньмі богів, посеред них, щоб богів судити.

Стих: Докіль судитимете не по правді і потуратимете грішниками?

Стих: Судіть по правді сиротину і вбогого, смиренного й бідолаху оправдайте.

Стих: Порятуйте нужденного й бідного, з руки грішника вибавте його.

Стих: Вони не знали, ані не розуміли, у темряві блукають.

Стих: Нехай захитаються всі основи землі.

Стих: Я мовив: Ви – боги і сини Всевишнього всі ви; ви ж, як люди, умираєте і, як кожний князь, упадаєте.

Євангеліє

Священник: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія. Мир всім.

Люди: І духові Твоєму.

Диякон: Від Матея святого євангелія читання.

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священник: Будьмо уважні.

Диякон читає євангеліє: 

Після вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось зчинився великий землетрус, ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, наче блискавка, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла і стала, наче мертва. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес, як сказав був. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. Та біжіть хутко, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, там ви його побачите. Ось я вам сказав. І вони поспішно лишили гріб зо страхом і великою радістю, і побігли сповістити його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: Радуйтеся! Ті підійшли і, кинувшись йому в ноги, вклонились. Тоді Ісус сказав їм: Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать. Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста і оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і веліли: Скажіть, що його учні прийшли вночі і вкрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його і він не буде вас турбувати. Вони, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями - аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм призначив Ісус. Побачивши його, вони вклонились йому; але деякі сумнівались. Ісус приступив і промовив до них: Дана мені всяка влада на небі і на землі. Ідіть, отже, навчіть усі народи: христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку. Амінь. (Мт зач. 115; 28:1-20)

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі із усієї мислі нашої промовмо.

Люди: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).

Диякон: Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Тут можна додати інші прошення.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Тільки вірні, ще і ще...).

Єктенія за оглашенних

Диякон: Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

Огласив їх словом істини.

Відкрив їм Євангеліє правди.

Приєднав їх до святої своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. 

Єктенія за вірних

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. Щоб під владою...)

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю. 

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священник: Щоб, під владою Твоєю завжди бережені, ми Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Нехай мовчить

Хай мовчить усяка плоть людська,* нехай стоїть із страхом і трепетом,* і ні про що земне в собі не помишляє.* Цар бо над царями і Володар над володарями приходить** в жертву Себе принести й Себе дати на поживу вірним.

 Великий вхід із чесними дарами

Диякон: Усіх вас, православних християн, нехай пом’яне Господь Бог у царстві своїм завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Священник: Святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, блаженнішого патріярха нашого Святослава, преосвященнішого архиєпископа й митрополита нашого кир (ім’я), боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я) [у монастирях: вcечесніших отців наших: протоархимандрита (ім’я), архимандрита (ім’я), протоігумена (ім’я), ігумена (ім’я)], і весь священничий, дияконський і монаший чин; Богом бережений народ наш, правління і все військо; благородних і приснопам’ятних фундаторів і доброчинців святого храму цього [святої обителі цієї]; і всіх вас, православних християн, нехай пом’яне Господь Бог у царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Перед ним ідуть хори ангельські з усіма началами і властями;* многоокі херувими і шестокрилі серафими,* лиця закриваючи і пісню співаючи:** Алилуя, алилуя, алилуя.

Прохальна, єктенія

Диякон: Сповнім молитву нашу Господеві.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені чесні дари Господеві помолімся.

За святий храм цей, і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господу помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Щедротами...).

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Щедротами єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, з пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати.

Люди: Отця, і Сина, і Святого Духа - Тройцю єдиносущну і нероздільну.

Священник поклоняється тричі, мовлячи: Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя. Господь – твердиня моя і захист мій (3).

Диякон: Двері, двері в премудрості будьмо уважні.

Символ віри

Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками; світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, не сотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все постало.

Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння, зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною.

І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. 

І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа животворчого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

В єдину, святу, соборну й апостольську церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Анафора

Диякон: Станьмо гідно, станьмо зі страхом, будьмо уважні, щоб святе возношення в мирі приносити.

Люди: Милість миру, жертву хваління.

Священник: Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа, нехай буде з усіма вами.

Люди: І з духом твоїм.

Вгору піднесім серця.

Люди: Піднесли до Господа.

Благодарім Господа.

Люди: Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові – Тройці єдиносущній і нероздільній.

Переможну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи:

Люди: Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї. Осанна во вишніх. Благословенний, хто йде в ім’я Господнє. Осанна во вишніх.

дав святим Своїм учням і апостолам, кажучи: Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.

Люди: Амінь.

Священник: Так само взяв і чашу з виноградним плодом, розвів, благодарив, благословив (і знову благословляє), освятив,

дав святим Своїм учням і апостолам, кажучи: Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Люди: Амінь.

Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.

Люди: Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тебе благодаримо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.

Особливо з пресвятою, пречистою, преблагословенною, славною Владичицею нашою Богородицею і приснодівою Марією.

Люди: Не ридай наді мною, Мати,* бачивши в гробі Сина,* що його ти в лоні зачала безсімено,* бо воскресну і прославлюся, * і вознесу зо славою безупинно, як Бог,* тих, що з вірою і любов’ю тебе величають.

Найперше пом’яни, Господи, святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, блаженнішого патріярха нашого Святослава, преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), і даруй їх святим твоїм Церквам, щоб у мирі, безпеці, пошані, здоров’ї і довголітті правильно навчали слово Твоєї істини.

Люди: І всіх, і все.

І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

І нехай будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.

Люди: І з духом твоїм.

Прохальна ектенія

Диякон: Усіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За принесені й освячені чесні дари Господеві помолімся.

Щоб людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся. 

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

«Отче наш»

Священник: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити:

Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки віків.

Люди: Амінь.

Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Люди: Тобі, Господи.

Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Святеє святим.

Люди: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь. 

Причасний: Встав, ніби спав, Господь* і воскрес Спаситель наш. Алилуя, алилуя, алилуя.

 Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідую Тебе:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни́ мене, Святий, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, будь милостивим до мене, грішного (грішної).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон: Зі страхом Божим і вірою приступіть.

Люди: Благословенний, хто йде в ім’я Господнє, Бог – Господь, і появився нам.

Священник, причащаючи кожного, мовить:

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла і Крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається слуга Божий (слуга Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Священник: Спаси, Боже, народ Твій і благослови спадкоємство Твоє.

Люди: Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну. Нероздільній Тройці поклоняємось, Вона бо спасла нас.

Священник кадить чесні дари тричі, кажучи: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі - слава Твоя.

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Нехай сповняться уста наші хвалення Твого, Господи, щоб ми співали славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися святих Твоїх божественних, безсмертних і животворящих таїн. Збережи нас у Твоїй святині – ввесь день поучатися правді Твоїй. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна ектенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворчих, страшних Христових Таїн, достойно подякуймо Господеві.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

День увесь досконалий, святий, мирний і безгрішний випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі Господи.

Бо Ти – освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: У мирі вийдім.

Люди: В імені Господнім.

Диякон: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заамвонна молитва

Священник: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе уповають. Спаси народ Твій і благослови спадкоємство Твоє, повноту церкви Твоєї охорони, освяти тих, що люблять красу дому Твого. Ти їх прослав божественною Твоєю силою і не залиши нас, що уповаємо на Тебе.

Мир світові Твоєму даруй, церквам Твоїм, ієреям, владі, війську і всьому народові Твоєму. Бо всяке добре давання і всякий звершений дар з висоти є, що сходить від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, і подяку, і поклоніння засилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Інша молитва

Єдинородний Сину і Слове Божий, невідлучний від Отця, Ти знищив смерть переможним Твоїм стражданням і всіх, від Адама померлих, кріпостю Твоєю з Собою воскресив. Сам, людинолюбче, Господи Боже наш, возведи нас із глибини наших падінь, зглянься на народ Твій і спрямуй стадо Твоє, яке зростила десниця Твоя – на нас, народ Твій і паству стада Твого. Благочестивий люд наш збережи, Церкву в непорушності і мирі сохрани, життя нам свято і непорочно прожити даруй і світ Твій умиротвори! Сподоби всіх нас духовно торжествувати у дні ці святі, щоб світлістю душі і чистотою життя завжди оздоблені, ми гідно життя прожили та удостоїлися і Небесного Твого Царства. Ти бо єси Бог і Спас наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Всесвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь.

[Після заамвонної молитви, відбувається благословення хлібів: перед Божим Гробом ставиться столик, на якому, стоїть литійник з п’ятьма хлібами, вином, пшеницею і єлеєм.]

Диякон: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Священник бере один хліб і благословляє ним інші хліби, а потім кладе його на місце і піднесеним голосом виголошує молитву:

Господи, Ісусе Христе, Боже наш, що благословив п’ять хлібів і п’ять тисяч народу нагодував! Сам благослови і хліби ці, пшеницю, вино, і оливу, і умножи їх у цім місті (або селі, або святій обителі) і по всім світі Твоїм, та й вірних, що споживають їх, освяти. Бо Ти благословиш і освячуєш усе, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне віднині й довіку (3).

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час,* завжди хвала Його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя,* нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною,* і вознесімо ім’я Його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене,* і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться,* і лиця ваші не постидаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його,* і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його,* і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь;* блажен муж, що уповає на Нього.

Бійтеся Господа, всі святії Його,* бо нема недостатку в тих, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли,* а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене,* страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя,* бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла* і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро,* шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних,* а уші Його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло,* щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем,* і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних,* і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх,* ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта,* і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів Своїх,* і не згрішать усі, що уповають на Нього.

Відпуст

Священник: Благословення Господнє на вас – Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Священник: Христос, істинний Бог наш, що задля нас людей і задля нашого спасіння зволив добровільно покластися в гробі, і вступив до аду, молитвами пречистої своєї Матері, святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і людинолюбний. 

Люди: Амінь.

І по відпусті співається тропар перед Божим Гробом, глас 2:

Благообразний Йосиф,* з дерева знявши пречисте тіло Твоє,* плащаницею чистою обвив** і, ароматами покривши, у гробі новім положив. (Тричі, з доземними поклонами).