Літургія Передшеосвячених Дарів

Велика середа, 1 травня

Св. прор. Єремії

Блаж. сщмч. Климентія Шептицького, архим. Унівського

Священник: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3).

Мирна єктенія

Диякон: У мирі Господеві помолімся.

Люди на кожне прохання: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Перший антифон

18-та катизма, Псалом 119, 120, 121, 122, 123

Псалом 119

До Господа в скорботі моїй взивав я,* і Він вислухав мене. 

Господи, визволь душу мою від уст неправедних* і від язика зрадливого!

Що дасться тобі або що приложиться тобі* до язика зрадливого?

Гострі стріли сильного* з вугіллям, що нищить.

Лихо мені, що подорож моя продовжилася;* оселивсь я між оселями кидарськими.

Довго подорожувала душа моя:* з тими, що ненавидять мир, був я сумирний.

Коли промовляв до них,* вони без вини ворогували проти мене!

Псалом 120

Я звів очі мої в гори;* звідки прийде поміч моя?

Поміч моя від Господа,* що сотворив небо та землю.

Не дай нозі твоїй захитатися,* і не задрімає Той, що охороняє тебе!

От, не задрімає і не засне* Той, що оберігає Ізраїля.

Господь охоронить тебе,* Господь — оборона твоя праворуч тебе.

Удень сонце не припече тебе,* ані місяць уночі.

Господь збереже тебе від усякого зла,* збереже душу твою Господь.

Господь збереже вхід твій і вихід твій* віднині і до віку.

Псалом 121

Зрадів я, коли сказали мені:* Підемо до дому Господнього.

Стояли ноги наші* у дворах твоїх, Єрусалиме!

Єрусалим, що будується, як місто,* якого будівлі стоять разом.

Бо туди приходили покоління, покоління Господні, за заповітом ізраїлевим,* прославити ім'я Господнє.

Бо там поставлено престоли для суду,* престоли в домі Давида.

Просіте ж миру для Єрусалиму* і достатку для тих, що люблять тебе!

Тож нехай буде мир у силі твоїй* і достаток у палатах твоїх!

Задля братів моїх і ближніх моїх* говорив я: Мир тобі!

Задля дому Господа, Бога нашого,* шукав я добра тобі.

Псалом 122

До Тебе, що перебуваєш на небі,* звів я очі мої.

Так як очі слуг звертаються до рук господарів своїх,* як очі служниці — до рук господині її:

Так очі наші — до Господа, Бога нашого,* поки помилує нас.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас,* бо надто сповнені ми погорди.

Надміру сповнена душа наша ганьби від багатих* та зневаги від гордих.

Псалом 123

Коли б не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, — коли б не Господь був з нами, як люди проти нас повстали,* то, певне, живих пожерли б нас.

Коли б розгорілась ярість їх на нас,* то, певне, вода потопила б нас.

Справді через потік перейшла душа наша;* справді перейшла душа наша воду прудку.

Благословен Господь,* що не віддав нас на здобич зубам їх!

Душа наша, як птиця,* визволилась із сіті ловців.

Сіть розірвалася, і ми визволились;* поміч наша в імені Господа, що сотворив небо та землю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Другий антифон

18-та катизма, Псалом 124, 125, 126, 127, 128

Псалом 124

Ті, що надіються на Господа, — як гора Сіон;* не захитається повік, хто живе в Єрусалимі.

Гори навколо нього,* і Господь — навколо народу свого віднині і повік.

Бо не зоставить Господь жезла грішників над долею праведних,* щоб не простягли праведні рук своїх до беззаконня.

Ущаслив, Господи,* добрих і правих серцем.

А тих, що схиляються до хитрощів,* відведе Господь разом з тими, що чинять беззаконня.

Мир на Ізраїля! 

Псалом 125

Як утішені були ми, коли повертав Господь полон Сіону;* тоді уста наші наповнились радістю і язик наш веселістю.

Тоді говорили між народами:* Велике Господь учинив з ними!

Велике Господь сотворив з нами:* ми звеселились.

Поверни, Господи, полон наш,* наче потоки за вітру південного!

Ті, що сіють у сльозах,* пожнуть у радості.

Відходячи, вони відходили та плакали,* покидаючи насіння своє.

А вертаючи, прийдуть у радості,* збираючи снопи свої.

Псалом 126

Коли не Господь збудує дім,* даремне будівничі трудились.

Коли не Господь охоронятиме місто,* даремне пильнував сторож.

Даремне встаєте зрання; ви, що їсте хліб журби,* вставайте після спочинку, коли Бог дасть сон улюбленим своїм.

Оце насліддя від Господа — сини;* нагорода від Нього — плід утроби.

Як стріли у руці сильного,* так сини, що виросли.

Блажен, хто сповнить ними жадання своє;* не осоромляться вони, коли будуть говорити з ворогами своїми у воротях. 

Псалом 127

Блаженні всі, що бояться Господа,* ходять путями Його!

Трудом рук твоїх живитися будеш;* щасливий ти, і добре тобі буде!

Дружина твоя,* як лоза плодовита біля дому твого.

Сини твої,* немов паростки оливні круг стола твого.

Ось так благословен буде чоловік,* що боїться Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону!

І щоб ти побачив добро Єрусалиму по всі дні життя твого,* і щоб ти побачив дітей синів твоїх!

Мир на Ізраїля!

Псалом 128

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* — нехай же скаже Ізраїль.

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* та не перемогли мене.

На хребті моїм будували грішники,* чинили далі беззаконня своє.

Праведний Господь* постинав шиї грішників.

Нехай осоромляться і вернуться назад* усі, що ненавидять Сіон.

Нехай будуть, як трава на покрівлі,* що, перше ніж її вирвали, засохла.

Якою не наповнив руки своєї жнець* і пазухи своєї той, що снопи збирає.

І не сказали перехожі:* Благословення Господнє на вас!

Ми благословили вас* в ім'я Господнє.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти благий і людинолюбний Бог – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Третій антифон

18-та катизма, Псалом 129, 130, 131, 132, 133

Псалом 129

Із глибини взивав я до Тебе, Господи:* Вислухай, Господи, голосу мого.

Нехай будуть уші Твої уважні* на голос моління мого!

Коли на беззаконня зважатимеш, Господи,* Господи, хто устоїть? Бо в Тебе очищення єсть.

Задля імени Твого я дожидав Тебе, Господи;* дожидала душа моя слова Твого.

Надіялась душа моя на Господа* від сторожі ранньої до ночі.

Від сторожі ранньої* нехай надіється Ізраїль на Господа.

Бо в Господа милість і велике у Нього визволення;* і Він визволить Ізраїля від усякого беззаконня його.

Псалом 130

Господи, не пишалося серце моє, і не пишалися очі мої,* і не входив я у велике, ні в дивне, що вище за мене.

Коли не був я покірний і пишався в душі своїй,* то як відлучена дитина матері своїй, так Ти відплатиш душі моїй.

Нехай надіється Ізраїль на Господа* віднині аж довіку.

Псалом 131

Пом'яни, Господи, Давида і всю лагідність його,* як він клявся Господеві, присягався Богу Якова:

Не ввійду до намету дому мого,* не ляжу на постелі ложа мого. 

Не дам сну очам моїм, і дрімоти повікам моїм,* і відпочинку скроням моїм:

Поки не знайду місця Господеві,* намету Богові Якова!

Оце чули ми про нього в Євфраті,* знайшли його на полях лісових.

Увійдімо до наметів його,* поклонімося на місці, де стояли ноги його.

Встань, Господи, на місце відпочинку Твого,* Ти і кивот святині Твоєї.

Священники Твої зодягнуться в правду* і преподобні Твої возрадуються.

Задля Давида, слуги Твого,* не відверни лиця від помазаника Твого.

Клявся Господь Давидові істиною* і не відмовиться від неї:

З плоду утроби твоєї* посаджу на престолі твоєму.

Коли сини твої додержать заповіту Мого і заповідей Моїх, яких Я навчу їх,* то й сини їх повік засядуть на престолі твоїм.

Бо вибрав Господь Сіон,* побажав його на оселю Собі.

Оце відпочинок мій повік-віки,* тут оселюся, бо Я побажав його.

Здобич його щедро благословлю,* убогих його нагодую хлібом.

Священників його зодягну в спасення* і преподобні його радістю радуватись будуть.

Там виплекаю силу Давидову,* приготував Я світильник помазаникові моєму.

Ворогів його зодягну в сором,* і на ньому процвіте святиня Моя.

Псалом 132

От що добре, от що гарне,* це — коли браття живуть разом!

Це, як миро на голові, що на бороду спливає, на бороду Арона,* що спливає на край одежі його.

Це, як роса єрмонська,* що сходить на гори Сіонські.

Бо там заповів Господь* благословення і життя повік.

Псалом 133

Благословіте нині Господа, всі слуги Господні,* що стоїте в домі Господньому, у дворах Бога нашого.

Ночами здімайте руки ваші до святині* і благословіте Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону,* що сотворив небо та землю!

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Господи, взиваю я до тебе», глас 1

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б'є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 1): Пізнавши Бога в Тобі, Сину Діви,* блудниця промовляла й серед плачу молилася,* бо сподіяла вчинки гідні сліз:* «Доброчинцю людинолюбче! Розв’яжи мої провини, як я моє волосся.* Полюби мене, справедливо зненавиджену, що Тебе любить,** а я проповідуватиму Тебе між митарями». 

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Дорогоцінне миро грішниця змішала зі сльозами* і вилила на Твої пресвяті ноги, цілуючи їх;* і Ти негайно її оправдав.* Даруй же й нам прощення** Ти, що постраждав за нас, і спаси нас. 

Псалом 129

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Коли грішниця принесла миро,* тоді учень домовлявся з пребеззаконними.* Вона ж раділа, виливаючи дорогоцінне миро;* він же квапився продати Неоціненного.* Вонапізнала Владику, а він з Владикою розлучився.* Вона визволилась, а Юда став рабом ворога.* Згубним є недбальство, велика річ – покаяння.* Даруй же й мені таке покаяння, Спасе,** що постраждав за нас, і спаси нас. 

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

О, Юдо окаянний!* Бачивши як блудниця цілувала ноги,* Ти підступно продумував поцілунок зради.* Вона розв’язала волосся, а ти зв’язався лютістю;* заздрість бо не вміє вибирати корисного.* О, Юдова грішна закам’янілосте!** Вирятуй від неї, Господи, душі наші. 

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

(г. 2): Грішниця біжить до продавця мира* купити дорогоцінне миро, щоб помазати Доброчинця,* і каже продавцеві мира:* «Дай мені мира, щоб я помазала Того,** хто очистив усі мої гріхи». 

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

(г. 6): Та, що погрузнула в грісі,* побачила Тебе, – Пристане спасіння.* Глянь, як вона миро сльозами розчиняє і кличе:* «Поглянь на розкаяних грішників в очікуванні!* Тож Ти, Владико, й мене спаси від бурі гріха,** задля Свого великого милосердя». 

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Сьогодні Христос приходить у дім фарисея,* і жінка грішниця, приступивши, паде до його ніг і кличе:* «Споглянь на мене, погружену в гріхи,* що впала у розпач через сподіяні вчинки,* і не відкидай мене від Своєї доброти!** Подай мені, Господи, відпущення гріхів, і спаси мене».

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Блудниця простерла своє волосся до Тебе, Владико,* а Юда простер свої руки до беззаконних.* Вона, щоб одержати прощення, а він, щоб узяти срібняки.* Тому кличемо до Тебе проданого, що нас визволив:** «Господи, – слава Тобі»! 

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Жінка, злом воняюча й осквернена, приступила до Тебе, Спасе,* і, виливаючи сльози на Твої ноги, визнала своє страждання:* «Як погляну на Тебе, Владико?* Це ж бо Ти прийшов спасти блудницю з безодні!* Воскреси й мене умерлу,* як Ти підняв з гробу чотириденного Лазаря.** Прийми мене окаянну, Господи, і спаси мене». 

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Та, що була зневірена своїм життям і знана зі своїх лихих звичаїв, несучи миро,* приступила до Тебе, кличучи:* «Не відкинь мене блудну Ти, що народився від Діви!* Не погорди моїми сльозами, Радосте ангелів!* Але прийми мене, що каюся, бо Ти не відкинув мене грішну** задля Твоєї великої милости». 

Слава і нині (г. 8): Жінка, що впала в численні гріхи,* збагнувши Твоє божество, Господи, виконує завдання мироносиць.* Перед Твоїм похороном вона з риданням приносить Тобі миро, кажучи:* «Горе мені, бо палкі нестримні пристрасті для мене, мов ніч,* а насолода гріха – туманна й безмісячна!* Прийми струмки моїх сліз Ти, що хмарами виносиш воду з моря!* Прихилися до моїх сердечних зітхань Ти,* що прихилив небеса Твоїм невимовним приниженням,* хай поцілую і знову обітру волоссям моєї голови Твої пречисті ноги,* яких луну в раю, по полудні,* почула Єва своїми ушима і настрахалася.* Спасителю душ, хто може дослідити безліч моїх гріхів і безодню Твоїх судів?** Не погорди слугинею Твоєю, Спасе, що маєш безмірну милість».

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Люди: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

 Прокімен

Прокімен (г. 4): Хваліте Бога неба,* бо він добрий і милість його вічна. (Пс 135, 1)

Стих: Хваліте Бога над богами, бо милість Його вічна. (Пс 135, 2)

Читання книг Старого Завіту

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Виходу читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт; і побачив як один єгиптянин б’є єврея, одноплемінника його. Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б’ються; і каже до того, що скривдив: «Чого б’єш ближнього свого?» А той: «Хто Тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав Ти вбити й мене, як убив єгиптянина?» Злякався Мойсей та й каже собі: «Таки виявилося діло». Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян- землі; і присів там коло однієї криниці. А в мідіянського священника було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець. Але надійшли чабани і відігнали їх; тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець. Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: «Чому так скоро повернулися сьогодні?» А вони: «Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці». І каже він дочкам своїм: «А де ж він? Чому то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди». І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея. І породила вона сина, і він дав йому ім’я Гершом, кажучи: «Захожий я в чужій землі». (Вих 2, 11-22)

Тоді співається другий прокімен.

Прокімен (г. 4): Милість Твоя, Господи, повіки:* не покидай діла рук Твоїх. (Пс 137, 8)

Стих: Хвалитиму Тебе, Господи, усім серцем моїм. (Пс 137, 1)

Диякон: Повеліте.

Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Йова читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: І сталось одного дня, прибули сини Божі, щоб стати перед Господом; прийшов також і Сатана між ними, щоб стати перед Господом. Господь спитав Сатану: «Звідкіля прийшов?» Сатана відповів Господеві й мовив: «Кружляв я по землі та обійшов її навколо». Господь сказав Сатані: «Чи звернув Ти увагу на мого слугу Йова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла. Він усе ще держиться своєї досконалості, дарма що Ти навів мене на нього, щоб його безвинно погубити». Сатана відповів Господеві й мовив: «Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу. Та простягни лиш Твою руку і торкнись його костей і тіла, і побачиш, чи не лихословитиме Тебе у вічі». І промовив Господь до Сатани: «Ось він у Твоїй руці! Лише життя його пощади». Вийшов Сатана геть з-перед Господа й ударив Йова лютою проказою від стіп до голови. Взяв Йов черепок, щоб ним чухатися, і сів на попелищі. І каже йому жінка його: «Іще тримаєшся Твоєї досконалості? Лихослови Бога і умри!» А він до неї: «Неначе б говорила яка дурна, отаке й ти говориш. Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати?» У всьому тому не согрішив Йов своїми устами. (Йов 2, 1-10)

Священник: Мир Тобі.

Диякон: Премудрість.

«Нехай направиться»

Священник від передньої сторони престолу співає:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Люди: Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священник, стоячи з правої сторони, співає перший вірш:

Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.

Люди: Нехай направиться...

Священник, стоячи ззаду престолу, співає другий вірш:

Положи, Господи, охорону устам моїм і двері огороди губам моїм.

Люди: Нехай направиться...

Священник, з лівої сторони, співає третій вірш:

Не наклони серця мого до словес лукавства, щоб вигадувати приводи для гріхів.

Люди: Нехай направиться...

Священник, з передньої сторони престолу:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою.

Люди: Підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священник кадить престол на початку і при кінці кожного вірша, який співає.

Коли священник співає: Нехай направиться..., люди моляться навколішках; коли ж співають люди, священник зі служачими у святилищі стають на коліна, молячись.

По закінченні робимо три доземні поклони. 

Читання Євангелія

Після цього відчиняються святі двері і диякон виголошує:

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо. 

Люди: Господи, помилуй (3).

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія. 

Священник: Мир усім. 

Люди: І духові Твоєму. 

Диякон: Від Матея святого євангелія читання. 

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі. 

Диякон: Будьмо уважні.

Священник читає Євангеліє:  В той час, коли Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла йому на голову, як він сидів при столі. Побачивши це, учні нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство? Це можна б було дорого продати і дати бідним!» Ісус зауважив це і сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене: Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на мій похорон». Істинно кажу вам: «Де тільки буде проповідуватися це Євангеліє по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин». Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і каже: «Що хочете мені дати, я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. (Мт зач. 108; 26, 6-16)

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі. 

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі, і з усієї мислі нашої промовмо.

Люди: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Тільки вірні, ще і ще...).

Єктенія за оглашенних

Диякон: Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Просвітив їх словом істини.

Відкрив їм Євангеліє правди.

Приєднав їх до святої Своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Священник: Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. За даром...).

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй. 

Диякон: Премудрість.

Священник: За даром Христа Твого, з яким Ти благословенний, з пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Нині сили»

Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою і любов’ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон кадить, а відтак разом зі священником мовлять: Нині сили небесні... тричі.

Тоді творять вхід із передшеосвяченими дарами, не мовлячи нічого.

По вході робимо три доземні поклони.

 Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві. 

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені і передшеосвячені чесні дари Господу помолімся.

Щоб людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся. 

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошенення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи. 

«Отче наш»

Священник: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити.

Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки віків.

Люди: Амінь.

Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Передшеосвячене святеє святим.

Люди: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Причасний: Споживіте і збагніте, що благий Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідую Тебе:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни́ мене, Святий, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, будь милостивим до мене, грішного (грішної).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить: Приступіте.

Люди: Благословлю Господа на всякий час. Алилуя.

Причастя вірних відбувається, як на Літургії Івана Золотоустого.

Священник, причащаючи, мовить: 

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла і Крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається слуга Божий (слуга Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Після обкадження дарів священник, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить:

Благословен Бог, що просвічує й освячує нас.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

І відносить святе до проскомидійника.

Люди: Амінь. Благодаримо Тебе, Христе Боже наш, що сподобив єси нас бути причасниками Твого пречистого Тіла і Твоєї чесної Крови, пролитої за ввесь світ, на відпущення гріхів – таїнства Твого промислу. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна єктенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворчих, страшних Христових Таїн, достойно подякуймо Господеві.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

День увесь досконалий, святий, мирний і безгрішний випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі Господи.

Священник: Бо Ти – освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: У мирі вийдім.

Люди: В імені Господнім.

Диякон: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй. 

Заамвонна молитва

Священник: Хвалимо і благодарно превозносимо незглибиму безодню Твоєї благости; поклоняємося, Христе, Твоєму невимовному низходженню у смиренні, бо, Божеством неприступний і для Сил Небесних недоторканний, Ти не цурався і довготерпеливо зносив доторкання скверних людських рук і цілування: спершу грішної жони долонь благорозумний дотик і обіймання ніг Твоїх, а відтак – і зрадника лукавих губ поцілунок. 

Тож сподоби і нас, Серцевідче Христе, Боже наш, жагу грошолюбства від себе відігнати, щоб разом з Юдою не впали ми у пропасть відчаю, але дай нам у покаянні наслідувати христолюбиву волю і рішучість жони тієї, щоб, як і їй, даровано нам відпущення прогрішень і з Тобою, Творцем нашим, близькість. Учини також, щоб ми пристрасного і розкошолюбного життя зреклися, і сподоби нас мертвість Твою повсякчас у тілі носити, щоб ми і слави Твоєї причасниками та спільниками явилися, – силою Твого задля нас добровільного розп’яття, і благоприємними моліннями Владичиці нашої Богородиці і всіх святих. 

Бо Тобі від нас належить поклоніння і безнастанне славослов’я, з Безначальним Твоїм Отцем, і Всесвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне віднині й довіку (3).

Священник роздає людям антидор.

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час,* завжди хвала Його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя,* нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною,* і вознесімо ім’я Його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене,* і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться,* і лиця ваші не постидаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його,* і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його,* і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь;* блажен муж, що уповає на Нього.

Бійтеся Господа, всі святії Його,* бо нема недостатку в тих, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли,* а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене,* страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя,* бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла* і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро,* шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних,* а уші Його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло,* щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем,* і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних,* і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх,* ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта,* і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів Своїх,* і не згрішать усі, що уповають на Нього.

Відпуст

Священник: Благословення Господнє на вас – Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Люди: Чесншу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священник: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Господь, що гряде на вольную страсть спасення нашого ради, Христос істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святих праведних богоотців Йоакима й Анни, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і людинолюбний. 

Люди: Амінь.