Неділя Православ'я 

«Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Благий, просячи прощення провин наших, Христе Боже…» (Тропар Неділі Православ’я) 

Про яке православ’я йдеться? Перша неділя Великого посту відзначає «православ’я» як «ортодоксію», тобто правдиве визнання віри. Повна же  назва  неділі є Торжество Православ’я (з грец. το θρίαμβο της Ορθοδοξίας), що означає тріумф над неповним почитанням правдивого Бога. Йдеться про перемогу над іконоборством (726-843 рр.), коли відбулося своєрідне «спрощення», тобто викривлене розуміння образу та символу.

У той час, на початок VI ст. існувала техніка енкаустика (фарби з воску). Саме нею малювали колись портрети й ікони, які були дуже реалістичними, і тому люди відчували погляди святих, немов вони все бачать до маленьких деталей. Це був такий собі містичний досвід, який іноді сприймали вкрай неправильно, аж до забобонів. Все почалось із імператора Візантії Лева III, який хотів «очистити» Церкву від «ідолів» (тобто ікон), адже не розумів повноти Об’явлення, проте, вже згодом св. Йоан Дамаскин спростував ідеї імператора. Він стверджував, що ми можемо зображати Христа, бо Він, Божий Логос, прийняв «природу, наповненість, форму та шкіру людської плоті», тому почитання ікони є визнанням того, через що сталося наше спасіння, визнанням правдивих страждань Христових, який воплотився, а не просто «шана матерії». Ікона показує єдність видимого світу із невидимим. Вона є засобом спілкування.

Пізніше Теодор Студит доводить, що Христос як людина є «описуваний» (це Ісус із Назарету), тому саме Його «лик» ( з грец. ὑπόστᾰσις) ми зображуємо на іконі. Саме тому кожна ікона несе в собі те, що зображує, тобто Христа, який справді воплотився, воскрес та вознісся. Цим ми вшановуємо тайну Божого Воплочення.

       Ця неділя уводить нас у пам'ять перемоги правдивого визнання віри. Церква, що правильно молиться, є правдивою спільнотою. І саме ми, як християни, маємо свідчити світові правдивий лик Христа. Неділя Православ’я (чи Ортодоксії) відзначає перемогу відповідного способу визнання і навчання віри, яке найповніше реалізується в акті належної прослави Бога: жити згідно з тією дорогою, якою веде нас Христос. Ми йдемо тією дорогою правдивого життя, адже пережили особисту зустріч з Богом, який воплотився і якого почитаємо. Ми можемо не тільки почути про Бога, а й Його досвідчити у святих іконах. Саме тому ми пишаємось даром богоодкровенних ікон, через які ми можемо зустрітись та спілкуватись із Богом.

Нехай шлях Великого посту буде тією дорогою, де ми зустрінемо живого Бога!

 Джерела:

[1] Ю. Катрій, Пізнай свій обряд, Видавництво оо. Василіян – Рим 1982, 95-101.

[2] Антоніс Фірігос, Вступ до історії патристичної та візантійської філософії / перекл. Степан Угрин, наук. ред. Марія Горяча. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2017, 214-263.

[3] Р.Ф. Тафт, Византийский церковный обряд. Краткий отчерк / перекл. А.А.Чекалової. Алетейя, 2000, 49-62.

[4] Григорій Орлов, Великопостное богослужение: объяснение богослужения подготовительного к Св. Четыредесятнице и богослужения Св. Четыредесятницы. Москва, 1902, 165.

[5] Лосский В.Н., Смысл икон / перекл. В.А. Рещинкової, Л.А.Успенської. Эскмо, 2014, 29-85.