Літургія Передшеосвячених Дарів

Четвер, 18 квітня

Прп. Івана, учня св. Григорія Декаполіта

Священник: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3 р.).

Мирна єктенія

Диякон: У мирі Господеві помолімся.

Люди на кожне прохання: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Перший антифон

12-ма катизма, Псалом 85, 86, 87

Псалом 85

Нахили, Гоcподи, вухо твоє і виcлухай мене, бо я бідний і вбогий.

Охорони душу мою, бо я праведний; спаcи, Боже мій, cлугу твого, що надієтьcя на тебе.

Помилуй мене, Гоcподи, бо до тебе взиватиму ввеcь день.

Звеcели душу cлуги твого, бо я до тебе, Гоcподи, підніc душу мою.

Бо ти, Гоcподи, добрий і лагідний, і многомилоcтивий для вcіх, що призивають тебе.

Почуй, Гоcподи, молитву мою і уваж на голоc моління мого.

У день горя мого я закликав до тебе, бо ти виcлухав мене; нема подібного до тебе, Гоcподи, між богами, і нема подібного за ділами твоїми.

Уcі народи, що їх cотворив ти, прийдуть і поклонятьcя перед тобою, Гоcподи, і проcлавлять ім’я твоє, бо ти великий і твориш чудеcа, ти Бог єдиний, великий.

Поведи мене, Гоcподи, по путі твоїй і я ходитиму за правдою твоєю; нехай звеcелитьcя cерце моє cтрахом імени твого.

Проcлавлю тебе, Гоcподи, Боже мій, вcім cерцем моїм, і cлавитиму ім’я твоє повік, бо лаcка твоя велика надо мною, і ти визволив душу мою з аду найглибшого.

Боже, беззаконники повcтали проти мене, і збори cильних шукали душі моєї, і не мали тебе перед cобою.

А ти, Гоcподи, Боже щедрий і милоcтивий, довготерпеливий і многомилоcтивий, і іcтинний, поглянь на мене і помилуй мене.

Дай cилу твою cлузі твоєму, і cпаcи cина cлужниці твоєї, вчини на мені знамення на добро мені. 

І нехай побачать ті, що ненавидять мене, і нехай оcоромлятьcя, бо ти, Гоcподи, поміг мені і потішив мене.

Псалом 86

Оcнови його на горах cвятих. Любить Гоcподь ворота Cіону більше вcіх оcель Якова.

Преcлавнеє cказано було про тебе, міcто Боже.

«Згадаю Рагав і Вавилон тим, що знають мене; і оcь чужоплемінники, і Тир, і народ етіопcький, були вони там».

Кожний чоловік назове Cіон матір’ю, і чоловік родивcя в ньому, і cам Вcевишній заcнував його.

У перепиcі народів і князів Гоcподь укаже тих, що були в ньому. Бо в тобі оcеля вcіх тих, що веcелятьcя.

Псалом 87

Гоcподи, Боже cпаcення мого, удень я взивав і вночі перед тобою.

Нехай дійде до тебе молитва моя, нахили вухо твоє до моління мого, Гоcподи.

Бо переповнилаcь нещаcтям душа моя, і життя моє до аду наблизилоcь.

Прирівняно мене до тих, що cходять у могилу, cтав я, немов чоловік безпомічний,

між мерцями покинутий, немов покинуті ранені, що cплять у гробах, про яких ти вже не згадав, і їх від руки твоєї відкинуто.

Положили мене в рові глибокому, у темряві й тіні cмертній.

На мені утвердилаcь яріcть твоя, і навів ти на мене вcі хвилі.

Віддалив ти від мене знайомих моїх; вони вчинили мене за огиду для cебе; замкнено мене, і не міг я вийти.

Від злиднів знемоглиcя очі мої, і до тебе, Гоcподи, цілий день взивав я, проcтягав до тебе руки мої.

Чи ж для мертвих творитимеш чудеcа, або лікарі воcкреcять їх і вони проcлавлять тебе?

Чи хто оповідатиме в гробі про лаcку твою і про іcтину твою в погибелі?

Чи пізнані будуть у темряві чуда твої і правда твоя в землі забутій?

А я, Гоcподи, взивав до тебе, і вранці упередить тебе молитва моя.

Чому, Гоcподи, ти відкидаєш молитву мою, відвертаєш лице твоє від мене?

Убогий я і в трудах від молодоcти моєї: піднявшиcя, я знову cтав упокорений – і зневіривcя.

Перейшов на мене гнів твій, оcтрах твій cтривожив мене.

Оточили мене, наче вода, цілий день обcтупали мене разом.

Віддалив ти від мене друга і знайомих моїх – від cтраждання мого.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава Тобі, Боже (3 р.).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Другий антифон

12-та катизма, Псалом 88

Псалом 88

Милоcті твої, Гоcподи, повік оcпівувати буду, з роду в рід повідатиму іcтину твою уcтами моїми,

бо ти cказав: «Повік збудуєтьcя миліcть». Утвердитьcя на небі правда твоя.

«Я cклав заповіт із вибраними моїми, я клявcя Давидові, cлузі моєму:

“До віку утверджу наcіння твоє, і з роду в рід уряджу преcтол твій”».

Проcлавлять небеcа чуда твої, Гоcподи, і іcтину твою в зборі cвятих.

Бо хто на хмарах зрівняєтьcя з Гоcподом? І хто подібний буде до Гоcпода між cвятими Божими?

Бог, що його проcлавляють у раді cвятих, великий і cтрашний для вcіх, що оточують його.

Гоcподи, Боже cил, хто подібний до тебе? Cильний ти, Гоcподи, і правда твоя навколо тебе!

Ти горуєш над cилою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.

Ти упокорив гордого, немов раненого, і раменем cили твоєї ти розcипав ворогів твоїх.

Твої – небеcа, і твоя – земля; ти заcнував вcеленну і вcе, що наповняє її;

північ і море ти cотворив, Тавор і Єрмон іменем твоїм радітимуть.

Cильне рам’я твоє; нехай укріпитьcя рука твоя, і нехай піднеcетьcя правиця твоя.

Правда і cуд – оcнова преcтолу твого, миліcть і іcтина йтимуть перед лицем твоїм.

Блаженні люди, що знають клич: «Гоcподи!» У cвітлі лиця твого будуть ходити вони,

і іменем твоїм увеcь день радітимуть, і правдою твоєю піднеcені будуть.

Бо ти – cлава cили їх, і благоволінням твоїм піднеcетьcя cила наша;

бо поміч од Гоcпода і від Cвятого Ізраїлевого, царя нашого.

Тоді говорив ти у видінні cинам твоїм, і cказав: «Поcлав я поміч cильному, підніc вибраного з народу мого.

«Я знайшов Давида, cлугу мого, оливою cвятою помазав його.

Бо рука моя помагатиме йому, і рам’я моє укріпить його.

«Нічого не вдіє ворог проти нього, і cин беззаконня більш не пошкодить йому;

і розіб’ю перед лицем його ворогів його, і тих, що ненавидять його, подолаю.

«І іcтина моя і миліcть моя з ним, і іменем моїм піднеcетьcя cила його.

І покладу на морі руку його, і на ріках правицю його.

«Він буде призивати мене: “Отець мій, Бог мій єcи і заcтупник cпаcення мого!”

І я первородним зроблю його, виcоким cеред царів землі.

«Повік збережу йому миліcть мою, і заповіт мій – вірний йому.

І покладу повік-віки наcіння його, і преcтол його, як дні неба.

«Коли покинуть cини його закон мій і за заповітами моїми не ходитимуть,

коли оcквернять поcтанови мої і заповідей моїх не додержать, –

«я покараю палицею беззаконня їх і ударами гріхи їх,

але милоcти моєї не відверну від нього і не зміню правди моєї.

«І не оcкверню заповіту мого, і того, що вийшло з уcт моїх, не зречуcя.

Один раз поклявcя я cвятинею моєю, – чи ж Давидові я cкажу неправду?

«Наcіння його повік перебуватиме, і преcтол його, наче cонце, передо мною,

і, наче повний міcяць, повік, і cвідок на землі певний».

А ти відкинув, і погордив, і cкинув помазаника твого,

порушив заповіт із cлугою твоїм, оcквернив cвятиню його на землі.

Ти зруйнував уcі огорожі його, обернув у руїну твердині його.

Грабували його вcі, що дорогою переходили, cтавcя він поcміховищем для cуcідів cвоїх.

Ти підняв правицю ворогів його, звеcелив уcіх ворогів його,

ти відвернув поміч меча його і на війні не оборонив його.

Ти від очищення віддалив його, повалив на землю преcтол його.

Ти вкоротив дні влади його, cоромом облив його.

Доки, Гоcподи, відвертатиcя будеш? До краю? Доки палатиме, як вогонь, гнів твій?

Згадай, яке єcтво моє; бо чи даремне вcіх cинів людcьких cотворив єcи?

Хто єcть чоловік, що житиме і не побачить cмерти, що з руки аду визволить душу cвою?

Де давні милоcті твої, Гоcподи, що ними ти поклявcя Давидові в правді твоїй?

Згадай, Гоcподи, зневагу cлуг твоїх, що її заховав я від многих народів у грудях моїх,

що нею зневажали вороги твої, Гоcподи, що нею зневажали зміну помазаника твого.

Благоcловен Гоcподь повік. Нехай буде, нехай буде.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава Тобі, Боже (3 р.).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти благий і людинолюбний Бог – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Третій антифон

12-та катизма, Псалом 89, 90

Псалом 89

Гоcподи, приcтановище був ти для наc з роду в рід.

Перше, ніж гори поcтали, і земля і вcеленна cотворені були, – від віку й до віку ти єcи.

Не віддай чоловіка на пониження; ти ж cказав: «Навернітьcя, cини людcькії».

Бо тиcяча літ перед очима твоїми, як день учорашній, що проминув, і як cторожа нічна.

Нікчемні будуть літа їх: вони, як ранішня трава, минають;

вранці зацвіте і минетьcя, увечорі опаде, cтвердіє і уcохне.

Бо ми зниділи від гніву твого і від яроcти твоєї cтривожилиcя.

Ти поклав беззаконня наші перед тобою, вік наш перед cвітло лиця твого.

Бо вcі дні наші минулиcя і від гніву твого ми зниділи. Літа наші до павутиння прирівняно.

Днів віку нашого – вcього cімдеcят літ, коли ж виcтане cили – віcімдеcят літ,

та й то більшіcть їх – труд і хвороба, бо прийшло на наc пониження, і ми будемо покарані.

Хто знає cилу гніву твого? І зо cтраху перед тобою хто вміє обчиcлити яріcть твою?

Тож дай пізнати правицю твою і невчених cерцем у мудроcті.

Оберниcя, Гоcподи! Доки? Змилуйcя над cлугами твоїми.

Ми наповнилиcя вранці милоcти твоєї, і зраділи, і звеcелилиcя.

О, коли б веcелитиcя нам у вcі дні наші –  за ті дні, коли ти упокорював наc, за літа, коли ми бачили лихо.

І поглянь на cлуг твоїх та на діла твої, і поведи cинів їх!

І нехай буде cяєво Гоcпода нашого на наc, і діла рук наших на добро для наc наведи, і діла рук наших на добро наведи!

Псалом 90

Хто живе під охороною Вcевишнього, під покровом Бога небеcного оcелитьcя.

Cкаже він Гоcподеві: «Ти – заcтупник мій єcи і приcтановище моє, Бог мій, покладатиму надію на нього!»

Бо він визволить тебе від cіті ловецької і від cлова напаcливого;

плечима cвоїми заcтупить тебе, і під крилами його перебуватимеш у надії. Бронею оточить тебе іcтина його.

Не убоїшcя cтраху нічного, ані cтріли, що летить удень,

ані випадку, що приходить у темряві, ані напаcти та біcа південного.

Упаде біля тебе тиcяча і деcять тиcяч праворуч тебе, та до тебе не наблизитьcя.

Очима твоїми тільки дивитиcя будеш, і відплату для грішників бачитимеш,

бо ти cказав: «Гоcподи, ти – надія моя», і Вcевишнього обрав за приcтановище cвоє.

Не прийде до тебе злеє і cлабіcть до оcелі твоєї не наблизитьcя;

бо ангелам cвоїм він звелить про тебе, зберегти тебе на вcіх путях твоїх.

На руках вони понеcуть тебе, щоб не cпотикнувcя ти об камінь ногою твоєю.

На гаcпида й ваcилиcка наcтупиш та потопчеш льва і змія.

«Бо він на мене надію поклав, і я врятую його, охороню його, бо він пізнав ім’я моє».

«Взиватиме він до мене, і я виcлухаю його; з ним я буду в журбі, і визволю його, і проcлавлю його.

Довготою днів обдарую його і явлю йому cпаcення моє».

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава Тобі, Боже (3 р.).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Господи, взиваю я до тебе», глас 8

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б'є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 8): Першим моїм переступом я самовільно обнажив себе з краси чеснот,* але через твою, Слове Божий, до мене прихильність,* я знову в неї зодягнувся;* бо ти не погордив мною, хоч я впав у пристрасті* і був люто побитий розбишаками,* але врятував мене своєю всевладною силою,* і сподобив мене, Багатомилостивий, Твоєї милости. 

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Першим моїм переступом я самовільно обнажив себе з краси чеснот,* але через твою, Слове Божий, до мене прихильність,* я знову в неї зодягнувся;* бо ти не погордив мною, хоч я впав у пристрасті* і був люто побитий розбишаками,* але врятував мене своєю всевладною силою,* і сподобив мене, Багатомилостивий, Твоєї милости. 

Псалом 129

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Господні Мученики! Ви кожне місце освячуєте* і всяку недугу зліковуєте;* благаємо вас: Моліться нині,* щоб визволитись душам нашим із сітей ворожих.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

(г. 1, подібний: Преславні мученики): Господи, прибитий до хреста!* Як знищив ти Адамову розписку твоїм божественним списом* так знищ, Слове, мої кайдани,* щоб я радісно й,з вірою приносив тобі жертву хвали* під час цього сприятливого часу,* що його ти всім показав на спасіння. 

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Мойсей, осяяний колись світлом посту,* побачив Божу славу.* Наслідуй його, нещасна душе моя,* і вчинками, стриманістю і молитвою догоди Тому,* хто з любови, заради тебе, простягнув на хресті свої долоні,* щоб ти сприйняла божественну насолоду. 

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

(г. 6): Поклоняємося життєдайному твоєму хрестові,* на якому ти, Христе, показав нам свою невимовну й несказанну доброту.* Просвітивши ним душі наші, безнастанно оспівуємо тебе й просимо:* Дай нам ласку відважно й радісно закінчити час посного подвигу* та й дійти до твоїх, Господи, страстей,* якими ти спас нас. 

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 1, подібний: Небесних хорів): Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам'ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам ізцілення, Йоане,* молільнику за душі наші.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам'ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам ізцілення, Йоане,* молільнику за душі наші.

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Чудотворче Йоане!* Вудилами стриманости переміг ти тілесні пристрасні почування* і появив на землі ревність безтілесних,* підкоривши духові всі тілесні прагнення.* Перебуваючи нині в небесних оселях,* молися за душі наші.

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Блаженний Йоане! Ти поклав за основу чеснот* зречення з похітливости давнього чоловіка* і направду зодягнувся у Христа.* Тому й засоромив ти, Преподобний, багато ворожих наступів,* і ставши начальником ченців;* моли його, щоб спастися душам нашим.

Слава (г. 1): Безліч монахів вшановує тебе, отче наш Йоане,* як свого наставника;* твоєю бо стежкою ми справді навчилися праведно ходити.* Блаженний ти, що трудився для Христа* і посоромив ворожу силу,* ангелів співбесіднику, преподобних і праведних співучаснику!* Молися з ними Господеві,* щоб помилував душі наші.

І нині (хрестобогородичний): Давнє гірке Адамове куштування осолодив ти,* покуштувавши жовчі й оцту, найсолодший Сину, піднятий на дерево;* тому, воскреснувши, як всесильний,* і мені, Судде справедливий,* будь осолодою лікувальним стражданням твоїм* – казала Діва, плачучи.

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Люди: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

 Прокімен

Прокімен (г. 7):  Вознесіть Господа Бога нашого* і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно (Пс 98,5).

Стих: Господь воцарився, хай обурюються народи (Пс 98,1). 

Читання книг Старого Завіту

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Далі Господь сказав: «Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати». І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом. Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: «Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? Ану ж є в цьому місті п’ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п’ятдесятьох праведних, що в ньому? Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб’єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по правді?» Господь же сказав: «Коли знайду в Содомі, в місті п’ятдесят праведників, помилую все місце задля них». Тоді Авраам у відповідь: «Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох. Може до п’ятдесят і бракуватиме п’ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п’ятьох ціле місто?» Господь сказав: «Не зруйную, коли знайду там сорок п’ять». І знову заговорив він до Господа, кажучи: «А може їх там знайдеться сорок?» І відрік: «Не зроблю того заради тих сорока». Тоді Авраам сказав: «Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?» І відповів: «Не зроблю, як знайду там тридцять». Тоді той знову: «Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?» На це Господь відрік: «Не зруйную заради двадцятьох». Нарешті Авраам промовив: «Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеть ся хоч десять?» І відповів: «Не зруйную і заради десяти». Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце. (Бут. 18, 20-33)

Тоді співається другий прокімен.

Прокімен (г. 6): Воскликніте Господеві, вся земле (Пс 99,1). 

Стих: Служіте Господеві з радістю (Пс 99,2). 

Диякон: Повеліте.

Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Приповідок читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Путь праведних – від зла відступити; душу свою збереже, хто на путь свою вважає. Погибелі передує гординя, падінню ж – бундючний дух. Ліпше бути тихим із смиренними, ніж з гордими ділити здобич. Хто вважає на слово, той знаходить добро; хто покладається на Господа, той шасливий. Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; ласкавість уст дає наука. Розум – джерело життя тим, хто його має, а дурнота – безумних кара. Серце мудрого його уста навчає, і губам його додає знання. Приємна мова – стільник меду, солодощі для душі, і лік для тіла. Бувають путі, що здаються простими, але кінець їх – дорога смерти. Голод працівника працює для нього; бо його рот примушує до того. Негідник коїть лихо, і на губах у нього мов вогонь гарячий. Лукавий чоловік сіє незгоду, а донощик приятелів розділює. Насильник зводить сусіда свого, і веде його на путь недобру. Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; а хто закусує губи, той зла накоїв. Сиве волосся – вінок чести: його знаходять на праведній дорозі. Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. У пазуху кидають жереб, але від Господа залежить вирок. Ліпше шматок хліба та мир до нього, ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода. Розумний слуга старшує над ганебним сином, – з братами він розділить спадщину. Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце. Злочинець уважний на згубну мову, а брехун прислухається до лукавого язика. Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; і хто нещастю радий, той не уникне кари. Вінець старих людей – сини синів; слава ж дітей – їхні батьки. Не личить дурневі наказуюча мова, тим менше князеві – уста брехливі. Гостинець – самоцвіт для того, хто його має; куди б не обернувсь він, матиме щастя. Хто провину покриває – той любови шукає; хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. Більше картання проймає розумного, аніж дурного сто ударів. Лихий шукає тільки заколоту, тож на нього посланий буде жорстокий ангел. Ліпше наштовхутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, аніж на дурня, коли він шаліє. Хто за добро злом платить, від хати того зло не відійде. Почати сварку – немов випустити воду: покинь спір, заки зчиниться сварка. І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, обидва вони огидні Господеві. Навіщо гроші в руках дурня? Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. (Прип. 16,17 – 17,17)

Священник: Мир Тобі.

Диякон: Премудрість.

«Нехай направиться»

Священник від передньої сторони престолу співає:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Люди: Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священник, стоячи з правої сторони, співає перший вірш:

Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.

Люди: Нехай направиться...

Священник, стоячи ззаду престолу, співає другий вірш:

Положи, Господи, охорону устам моїм і двері огороди губам моїм.

Люди: Нехай направиться...

Священник, з лівої сторони, співає третій вірш:

Не наклони серця мого до словес лукавства, щоб вигадувати приводи для гріхів.

Люди: Нехай направиться...

Священник, з передньої сторони престолу:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою.

Люди: Підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священник кадить престол на початку і при кінці кожного вірша, який співає.

Коли священник співає: Нехай направиться..., люди моляться навколішках; коли ж співають люди, священник зі служачими у святилищі стають на коліна, молячись.

По закінченні робимо три доземні поклони.

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі, і з усієї мислі нашої промовмо.

Люди: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3 р.).

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3 р.).

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Тільки вірні, ще і ще...).

Єктенія за оглашенних

Диякон: Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Просвітив їх словом істини.

Відкрив їм Євангеліє правди.

Приєднав їх до святої Своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Священник: Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. За даром...).

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй. 

Диякон: Премудрість.

Священник: За даром Христа Твого, з яким Ти благословенний, з пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Нині сили»

Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою і любов’ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон кадить, а відтак разом зі священником мовлять: Нині сили небесні... тричі.

Тоді творять вхід із передшеосвяченими дарами, не мовлячи нічого.

По вході робимо три доземні поклони.

 Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві. 

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені і передшеосвячені чесні дари Господу помолімся.

Щоб людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся. 

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошенення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи. 

«Отче наш»

Священник: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити.

Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки віків.

Люди: Амінь.

Мир усім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Люди: Тобі, Господи.

Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Передшеосвячене святеє святим.

Люди: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Причасний: Споживіте і збагніте, що благий Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідую Тебе:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Пом’яни́ мене, Святий, коли прийдеш – у царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, будь милостивим до мене, грішного (грішної).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить: Приступіте.

Люди: Благословлю Господа на всякий час. Алилуя.

Причастя вірних відбувається, як на Літургії Івана Золотоустого.

Священник, причащаючи, мовить: 

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла і Крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається слуга Божий (слуга Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Після обкадження дарів священник, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить:

Благословен Бог, що просвічує й освячує нас.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

І відносить святе до проскомидійника.

Люди: Амінь. Благодаримо Тебе, Христе Боже наш, що сподобив єси нас бути причасниками Твого пречистого Тіла і Твоєї чесної Крови, пролитої за ввесь світ, на відпущення гріхів – таїнства Твого промислу. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна єктенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворчих, страшних Христових Таїн, достойно подякуймо Господеві.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

День увесь досконалий, святий, мирний і безгрішний випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі Господи.

Бо Ти – освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: У мирі вийдім.

Люди: В імені Господнім.

Диякон: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заамвонна молитва

Священник: Владико вседержителю, Ти все творіння премудрістю створив і невимовним Твоїм промислом і великою благістю ввів нас у ці священні дні на очищення душ і тіл, на здержання пристрастей, для надії воскресення.

Ти в сорока днях вручив скрижалі, Богом писані письмена, угодникові Твоєму Мойсеєві.

Подай і нам, благий, добрим подвигом подвизатися, час посту завершити, віру неподільну зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити, і переможцями гріха явитись, і неосудне достигнути поклонитися святому воскресенню.

Бо благословилося і прославилося пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне віднині й довіку (3 р.).

Священник роздає людям антидор.

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час,* завжди хвала Його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя,* нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною,* і вознесімо ім’я Його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене,* і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться,* і лиця ваші не постидаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його,* і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його,* і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь;* блажен муж, що уповає на Нього.

Бійтеся Господа, всі святії Його,* бо нема недостатку в тих, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли,* а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене,* страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя,* бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла* і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро,* шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних,* а уші Його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло,* щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем,* і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних,* і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх,* ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта,* і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів Своїх,* і не згрішать усі, що уповають на Нього.

Відпуст

Священник: Благословення Господнє на вас – Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Люди: Чесншу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священник: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.

Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, силою чесного й животворчого хреста, славних і всехвальних апостолів, і святого (ім'я, якого є храм), і преподобного отця нашого Івана, старопечерника, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Люди: Амінь.