УТРЕНЯ та ЧИН СВЯТИХ І СПАСЕННИХ СТРАСТЕЙ ГНІХ 

Четвер, 2 травня

Св. отця Атанасія Великого, аєп. Олександрійського

Священник: Слава святій, одноістотній, животворчій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).

Шестипсалм'я

Псалом 3 

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

Псалом 37 

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62 

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3 р.), [без поклонів].

Господи, помилуй. (3 р.). Слава, і нині:

Псалом 87

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Псалом 102 

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім'я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам'ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіть Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіть Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіть Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Псалом 142 

О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.

І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.

Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в Землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.

Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.

Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.

До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.

Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.

Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.

Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.

Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.

Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.).

Мирна єктенія

Диякон: У мирі Господеві помолімся.

Люди на кожне прохання: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Алилуя

Стих: З ночі лине дух мій до тебе, Боже, бо світло на землі – повеління твої.

Стих: Справедливости навчіться ви, що живете на землі.

Стих: Заздрість охоплює людей ненавчених.

Стих: Упокори їх, Господи, упокори славних землі.

Тропар, глас 8: Коли славні учні,* умиванням ніг, на вечері просвіщалися,* тоді Юда нечестивий, на грошолюбство хворіючи, отуманився,* і беззаконним суддям Тебе, праведного Суддю, продав.* Дивись, скарбів любителю,* на того, що ради них повісився.* Тікай від душевної ненаситности, що на Учителя так наважилась.** Милостивий до всіх, Господи, слава Тобі. (Двічі)

Слава, і нині: той же.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Перше Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Йоана святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

Євангеліє читає сам священник: Сказав Господь своїм учням: Нині прославився Син Чоловічий і Бог прославився в ньому. І коли Бог прославився в ньому, Бог і його прославить у собі, і прославить його скоро. Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете мене, та, як я сказав юдеям: Куди я йду, ви не можете йти; так само й вам кажу нині. Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного. Як я полюбив вас, так любіть і ви один одного! По тому всі знатимуть, що ви мої учні, коли матимете любов один до одного. Каже до нього Симон Петро: Господи, куди йдеш? Відповів йому Ісус: Куди я йду, не можеш тепер іти за мною; потім підеш за мною. Петро каже до нього: Господи, чому не можу тепер іти за тобою? Життя моє покладу за тебе! Відповів Ісус: Життя твоє покладеш за мене? Істинно, істинно кажу тобі: Заки запіє півень, ти тричі відречешся мене.  Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. В домі Отця мого жител багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду при готовити вам місце. І коли відійду і приготую вам місце, вернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди я йду, дорогу знаєте. Каже до нього Тома: Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати? Ісус йому сказав: Я - дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його і бачили його. Филип каже йому: Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам. Мовить Ісус до нього: Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. Отець, який у мені перебуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені. Коли ж ні, через самі діла віруйте. Істинно, істинно кажу вам: Хто в мене вірує, той діла, які я роблю, робитиме. А й більші від них робитиме, бо я йду до Отця. І все, що будете просити в моє ім’я, зроблю, щоб Отець прославився у Сині. Зроблю все, чого б ви не просили в моє ім’я. Якщо ви мене любите, зберігайте мої заповіді. Я проситиму Отця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був по віки, Духа істини, якого світ не може прийняти, бо його не бачить і не знає. Ви ж його знаєте, бо він перебуває з вами і у вас буде. Я не лишу вас сиротами, я до вас прийду. Ще трохи, і світ мене уже не побачить більше. Ви ж мене будете бачити, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, і я у вас. Хто має мої заповіді і береже їх, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець любитиме, і я його любитиму, і сам об’явлюся йому. Юда ж, не Іскаріот, каже йому: Господи, як воно, що ти не світові, а нам об’явишся? Ісус озвався до нього і мовив: Коли хто мене любить, слово моє берегтиме, і Отець мій буде його любити, і ми прийдемо до нього, і в ньому закладемо житло. Хто ж мене не любить, слів моїх не береже. Слово, що ви чуєте, не моє, але Отця, який послав мене. Це я мовив до вас, коли перебував з вами. Утішитель же, Дух Святий, якого Отець зішле в моє ім’я, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я був сказав вам. Мир лишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше і не лякається! Ви чули, що я вам сказав: Відходжу і до вас вернуся. Якби ви мене любили, зраділи б, що я йду до Отця; Отець бо більший, ніж я. Тепер я вам сказав, перед тим, як воно станеться, щоб, коли станеться, ви увірували. Небагато говоритиму більше з вами; надходить бо князь світу цього. Він, щоправда, у мені не має нічого. Але щоб світ знав, що я люблю Отця і, як Отець мені заповідав, так чиню. Вставайте, ходімо звідси! Я - виноградина правдива, і Отець мій - виноградар. Кожну гілку в мені, що не приносить плоду, він відтинає. Кожну ж, що плід приносить, він очищає, щоб більше плоду приносила. Ви вже очищені словом, яким я промовляв до вас. Перебувайте у мені, і я у вас! Як не може гілка сама з себе приносити плоду, коли не перебуватиме на виноградині, так і ви, коли не перебуватимете в мені. Я - виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, і я в ньому, той багато плоду приносить. Без мене нічого не можете чинити. Якщо хто не перебуває в мені, того, як гілку, викинуть геть, і він усохне; зберуть їх і у вогонь кинуть, і вони згорять. Коли ж ви в мені перебуватимете і коли мої слова у вас перебуватимуть, чого б ви не хотіли, просіте, і воно вам буде. Отець мій тим прославляється, що ви приносите плід щедро і станете моїми учнями. Як мене Отець полюбив, так і я полюбив вас. Перебувайте у моїй любові! Ви в моїй любові будете перебувати, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді Отця мого і в його любові перебуваю. Я говорив вам це, щоб у вас була моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив. Більшої від цієї любови ніхто не має, як та, коли хто життя своє кладе за друзів. Ви - мої друзі, коли робите все, що я вам заповідаю. Я вас більше не називатиму слугами: слуга бо не відає, що його пан робить. Я вас зву друзями, бо я об’явив вам усе, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вибрав вас і настановив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб ваш плід тривав, і щоб усе, чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, дав вам. Це вам заповідаю: щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить - знайте, що він мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що я був сказав вам: Слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони виправдання за їхній гріх не мають. Хто ненавидить мене, і Отця мого ненавидить. Якби я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же і бачили, і зненавиділи - і мене, і Отця мого. Але щоб здійснилося слово, що написане в законі їхньому: Зненавиділи вони мене безпідставно. Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, він свідчитиме про мене. Та й ви свідчитимете, бо ви зі мною від початку. Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. Вас виключать із синагог. І настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що службу приносить Богові. Вам чинитимуть те, бо ні Отця, ні мене вони не пізнали. Я ж сказав вам це, щоб, коли прийде та година, ви згадали те, що я говорив вам. Спочатку я не казав вам того, бо я був з вами. Тепер же я йду до того, хто послав мене, і ніхто з вас мене не питає: Куди йдеш? Але тому, що я вам це сказав, серце ваше сповнилося смутком. Однак, кажу вам правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов, бо, коли я не відійду, Утішитель до вас не прийде. Коли ж відійду, пошлю його до вас. І коли він прийде, виставить на яв у світі гріх, справедливість і суд щодо гріха - бо не вірують у мене; щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене більше не побачите; і щодо суду - бо князь цього світу вже засуджений. Багато ще маю вам казати, та не можете перенести тепер. А коли прийде той, Дух істини, він наведе вас на всю правду. Бо він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує, і звістить, що  має настати. Він мене прославить, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має - моє. Тому я сказав вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви мене не будете бачити більше, і знову трохи, і мене побачите; бо я йду до Отця. Тоді деякі з його учнів заговорили один до одного: Що означає те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? І: Я йду до Отця? Казали, отже: Що означає те трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати. Ісус же, знаючи, що вони хочуть його спитати, мовив до них: Питаєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? Істинно, істинно кажу вам: Ви голоситимете й ридатимете, а світ радітиме. Ви журитиметесь, але журба ваша в радість обернеться. Жінка у болях, коли родить, бо вибила її година; коли ж народиться дитятко, з радощів, що на світ людина народилась, не пам’ятає більше своєї муки. Та й ви тепер у журбі. Але я вас знову побачу, і ваше серце зрадіє, і ніхто ваших радощів від вас не відійме. Того дня ви не будете мене питати нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам. Досі ви нічого не просили в моє ім’я. Просіте - і одержите, щоб радість ваша була повна. Я говорив вам це у притчах. Надходить година, коли більше не буду говорити до вас у притчах, але одверто звіщу вам про Отця. Того дня проситимете в моє ім’я, і не кажу, що буду за вас Отця благати: сам бо Отець вас любить, бо ви полюбили мене і увірували, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов у світ, і знову світ лишаю, і вертаюсь до Отця. Кажуть до нього учні: Ось тепер ти говориш одверто і не кажеш ніякої притчі. І тепер ми відаємо, що ти знаєш усе, і не потребуєш, щоб хто тебе питав; тому ми віруємо, що ти від Бога вийшов. Відповів їм Ісус: Віруєте тепер? Ось надходить година, і тепер вона, коли ви розсієтеся й кожен у свій бік і мене лишите самого. Та я не сам, бо зі мною Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали мир у мені. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ. Так промовляв Ісус і, підвівши очі до неба, сказав: Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. Це - вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого ти послав. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перше ніж постав світ. Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. І все моє - твоє, а твоє - моє, і я прославився в них. Я більше не у світі, але вони у світі, і йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не погиб, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. Тепер же йду до тебе і говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну. Я дав їм твоє слово, і світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, але щоб зберіг їх від лукавого. Вони не від світу, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині. Слово твоє - істина. Як ти послав мене у світ, так і я послав їх у світ. Даю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лише за цих молю, але й за тих, які через їх слово увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, і я в тобі, щоб і вони були в нас одно, щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб були вони одно, як і ми - одно. Я - в них, і ти - в мені, щоб вони були звершені в єдності, щоб світ зрозумів, що ти послав мене, і що ти полюбив їх, як ти полюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти дав мені, були там, де я, щоб і вони були зі мною і бачили мою славу, яку ти дав мені, бо ти полюбив мене перед заснуванням світу. Отче праведний, світ не пізнав тебе, але я пізнав тебе, і ці пізнали, що ти послав мене. І я їм об’явив твоє ім’я, і буду об’являти, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них була, і я в них. Сказавши це, Ісус вийшов зі своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. (Йо. 46 зач.; 13,31-18,1)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Антифон 1, глас 8: Князі народні зібралися разом,* на Господа і на Христа його.

Словом неправдивим винуватять мене.* Господи, Господи, не покинь мене!

Антифон 2, глас 6: Біжить Юда до беззаконних книжників і каже: Що ви дасте мені, і я вам видам Його?* Коли вони змовлялися проти Тебе, Господи,* Ти сам невидимо стояв серед них.** Серцевідче, пощади душі наші.

Антифон 3, глас 2: Коли Ти, Господи воскресив Лазаря,* Тобі, людинолюбче, виголошували Юдейські діти: Осанна!** Беззаконний же Юда не хотів цього зрозуміти.

На вечері Твоїй, Христе Боже,* учням своїм Ти наперед казав:* Один із вас зрадить Мене.** Беззаконний же Юда не хотів цього зрозуміти.

Не спіть, але моліться, щоб не ввійти у спокусу!* – остерігав Ти учнів своїх, Христе Боже наш.** Беззаконний же Юда не хотів цього зрозуміти.

Слава, і нині: Спаси, Богородице Діво, від лиха слуг своїх,* бо ми всі вдаємось до тебе, після Бога,** як до непорушної стіни й захисниці.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти благий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. 

Сідальний, глас 7: На вечері, коли Ти учнів гостив,* знаючи про домовлену зраду,* тоді Юду виявив Ти,* хоч і знав, що він не покається;* але Ти хотів, щоб усі знали, що з волі своєї* віддаєш Себе, щоб визволити світ від злого.** Довготерпеливий Господи, слава Тобі! 

Друге Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Йоана святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: В той час Ісус вийшов зі своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. Юда ж, що його зрадив, знав також те місце, бо Ісус та його учні часто там збиралися. Юда, отже, узявши відділ війська і слуг первосвящеників та фарисеїв, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. Ісус, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: Кого шукаєте? Ті відповіли: Ісуса Назарянина. Каже їм Ісус: Це я. Стояв же з ними Юда, що його зрадив. Коли він їм сказав: Це я, вони подалися назад і впали на землю. Тоді він спитав їх удруге: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назарянина. Озвався Ісус: Я вам сказав, що це я. Коли, отже, шукаєте мене, пустіть цих, хай ідуть. Так збулося слово, яке він сказав був: Із тих, яких ти дав мені, я не погубив нікого. Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому праве вухо. Слуга той звався Малхом. Ісус озвався до Петра: Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, не мав би я пити? Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його, повели спершу до Анни, який був тестем Каяфі, що був первосвящеником того року. А цей Каяфа порадив був юдеям: Ліпше, щоб за народ помер один чоловік. Слідом за Ісусом ішов Симон Петро з іншим учнем. А що учень той був знаний первосвященикові, він увійшов у двір первосвященика з Ісусом. Петро стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший, знаний первосвященикові учень, промовив до воротарки і увів Петра. Воротарка ж каже до Петра: Чи й ти не з учнів того чоловіка? Він відповів: Ні. Слуги і сторожа, розклавши вогонь, стояли і грілися, бо було холодно. Петро теж стояв там з ними і грівся. Спитав, отже, первосвященик Ісуса про його учнів і про його науку. Ісус відповів йому: Я говорив світові одверто. Я завжди навчав у синагозі і в храмі, куди сходяться всі юдеї, і нічого не говорив я потайки. Чому мене питаєш? Спитай тих, які чули, що я до них промовляв. Вони знають, що я говорив. На ті слова один зі сторожі, який стояв там, ударив Ісуса в лице, кажучи: Так відповідаєш первосвященикові? Озвався Ісус до нього: Як я зле сказав, доведи, що воно зле; а як добре, чого мене б’єш? І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. Стояв там Симон Петро і грівся. Мовили до нього: Чи й ти не з його учнів? Він заперечив і відповів: Ні. Каже тоді один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив у саду з ним? Тоді Петро ще раз заперечив. І зараз же запіяв півень. Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а щоб могти їсти Пасху. (Йо. 58 зач.; 18,1-28)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Антифон 4, глас 5: Сьогодні Юда покидає Вчителя і приймає диявола.* Засліплюється пристрастю грошолюбства* і, потьмарений відходить від Світла.* Бо як же може бачити той, хто світло продав за тридцять срібняків?* Але Той, що за світ постраждав, засяяв над нами. До Нього ми взиваємо:* Ти, що постраждав і вболівав над людьми,** Господи, – слава Тобі!

Антифон 5, глас 6: Учень згодився на ціну за Вчителя* і за тридцять срібняків продав Господа,* поцілунком лукавим,** віддавши Його беззаконним на смерть.

Антифон 6, глас 7: Сьогодні Юда пильнує, щоб видати Господа,* предвічного Спаса світу,* що п’ятьма хлібами наситив багато народу.* Сьогодні беззаконник зрікається Вчителя.* Той, що був учнем, видає за гроші Владику,** продавши Того, хто людину манною наситив.

Ти, Господи, прийшов на добровільні страждання,* і учням своїм докоряв:* Якщо ви ані однієї години не можете бути зі Мною,* невже ж ви, як кажете, помрете за Мене?* Дивіться ось на Юду!* Він не спить, а пильнує, щоб продати Мене беззаконним.* Встаньте і моліться, щоб ніхто з вас Мене не відрікся;* коли побачите Мене на хресті!** Довготерпеливий Господи, – слава Тобі!

Слава, і нині: Радуйся, Богородице!* Ти породила Господа, якого небеса вмістити не можуть.* Радуйся, Діво!* Про тебе пророки провіщали.* Радуйся, бо від тебе Еммануїл засяяв.** Радуйся, Мати Христа Бога нашого!

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник:  Бо освятилося і прославилося всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь. 

Сідальний, глас 7: Що призвело тебе, Юдо, стати зрадником Спасителя?* Хіба ж він відлучив тебе від товариства апостолів?* Невже відібрав тобі дар зцілення?* Чи, може, відкинув тебе від столу, як вечеряв з іншими?* Чи, може, як іншим обмивав ноги, тебе він поминув?* Про скільки ж то ласк ти забув!* Тепер же виявляється вся твоя невдячна істота;** проповідується ж його незмірне довготерпіння і велике милосердя.

Третє Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Матея святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: В той час вояки, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов слідом за ним здалека, аж до палати первосвященика і, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, і не знайшли, дарма що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: Цей казав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати. Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать? Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, Син Божий. Тоді Ісус сказав до нього: Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього і йтиме на небесних хмарах. Тоді первосвященик роздер свою одежу, кажучи: Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається? Ті відповіли: Він винен смерти. Тоді вони почали плювати йому в лице та бити кулаками; інші ж били його в лице і промовляли: Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив? Петро ж сидів надворі. Аж тут одна слугиня підійшла до нього і каже: І ти був з Ісусом Галилеєм. Але той перед усіма відрікся і заявив: Не знаю, що говориш. Коли ж він вийшов до воріт, узріла його інша і каже до тих, що там були: Цей був з Ісусом з Назарету. Він знову, кленучись, відрікся: Не знаю я цього чоловіка. Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: Ти таки справді один з них, бо і твоя вимова тебе виявляє. Тоді Петро почав клястися та божитися: Я не знаю цього чоловіка. І враз заспівав півень. І Петро згадав слово, що Ісус сказав був: Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від мене. І, вийшовши звідтіль, заплакав гірко. (Мт. 109 зач.; 26,57-75) 

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Антифон 7, глас 8: Ти, Господи, серед великих терпінь,* сказав до беззаконників, які Тебе схопили:* Хоч ви вдарили Пастиря й розігнали дванадцять овець – моїх учнів,* але Я міг би виставити більше, ніж дванадцять легіонів ангелів.* Однак Я терплю, щоб сповнилося все оте незбагненне й таємне,* що Я провістив вам через моїх пророків.** Господи, – слава Тобі!

Антифон 8, глас 2: Скажіть, безбожники:* Що ви чули від Спаса нашого?* Хіба ж Він не з’ясував закон і навчання пророків?* Як же ж тоді ви наважилися видати Пилатові Того,* хто є від Бога** – Боже Слово і Спасителя душ наших?

Антифон 9, глас 3: Склали тридцять срібняків, ціну за оціненого,* що нею оцінили Його сини Ізраїля.* Чувайте й моліться, щоб не ввійти у спокусу,* бо дух бадьорий, але тіло немічне!** Отож, чувайте!

Тричі Петро тебе відрікся,* і, негайно зрозумівши, що Ти йому сказав,* приніс сльози покаяння.** Боже, очисти мене і спаси мене!

Слава, і нині: Ми народ, що від поган походить, оспівуємо тебе, Богородице чиста,* бо ти породила Христа Бога нашого,** який через тебе визволив людей від прокляття.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник:  Бо Ти благий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків 

Люди: Амінь. 

Сідальний, глас 8: Як же то Юда, колись твій учень,* наважився тебе видати?* Наклепник і безбожник, зрадливо взявши участь у вечері,* пішов до священиків і сказав:* Що дасте мені, і я вам видам того,* хто порушив закони і суботу зневажив.** Довготерпеливий Господи, – слава тобі!

Четверте Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Йоана святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: В той час повели Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а щоб могти їсти Пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: Яку вину принесли ви на цього чоловіка? Ті йому у відповідь закричали: Якби він не був злочинець, ми б його тобі не видали! Пилат їм каже: Візьміть його і судіть за вашим законом. Юдеї йому кажуть: Нам не дозволено нікого вбивати! Так збулося слово Ісуса, яке він сказав був, вказуючи, якою смертю має вмерти. Ввійшов Пилат знов у Преторію, покликав Ісуса і каже до нього: Ти - цар юдейський? Ісус відповів: Кажеш те від себе, чи інші так тобі про мене оповіли? Озвався Пилат: Хіба я юдей? Народ твій і первосвященики видали мені тебе. Що ти зробив? Відповів Ісус: Царство моє не від цього світу. Якби моє царство було від цього світу, слуги мої воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Та моє Царство не звідсіля. Мовив до нього Пилат: То ти - цар? Відповів Ісус: Ти кажеш. Я - цар. Я на те родився і прийшов у світ, щоб свідчити істині. Кожен, хто від істини, слухає мій голос. Озвався Пилат до нього: Що таке істина? І, сказавши це, вийшов знову до юдеїв, і каже до них: Я не знаходжу в ньому ніякої вини. Та є у вас звичай, щоб я вам на Пасху відпускав одного. Хочете, отже, щоб я вам відпустив царя юдейського? Ті знову закричали: Ні, не його, а Варавву! Варавва ж був розбійник. Узяв тоді Пилат Ісуса і велів його бичувати. Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали йому на голову і одягли його у багряницю; і, підступаючи до нього, казали: Радуйся, царю юдейський! І били його по лиці. Пилат же знову вийшов надвір і промовив до них: Ось я виводжу вам його, щоб ви знали, що я ніякої вини не находжу в ньому. І вийшов Ісус у терновім вінку та в багряниці. А Пилат сказав їм: Ось чоловік! Як тільки побачили його первосвященики та слуги, закричали: Розпни! Розпни його! Каже їм Пилат: Візьміть його ви і розпніть, бо я ніякої вини не знаходжу в ньому. Юдеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він ще раз у Преторію і каже Ісусові: Звідкіля ти? Ісус не дав йому відповіді. Каже йому Пилат: До мене не говориш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп’ясти тебе? Відповів Ісус: Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх. З тієї хвилини Пилат шукав, як би його відпустити. Та юдеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві! Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейському - Гаввата. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: Ось цар ваш! Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розпни його! Пилат каже їм: Царя вашого маю розп’ясти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря! І видав його їм на розп’яття. (Йо. 59 зач.; 18,28-19,16)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Антифон 10, глас 6: Той, хто одягається у світло, як у ризу,* стояв на суді нагий* і прийняв удари по щоці з рук, які Він створив.* Народ же беззаконний прибив до хреста Господа слави.* Тоді роздерлася церковна завіса* і сонце померкло, не змігши дивитись,* як зневажають Бога,* перед яким усе тремтить.** Йому поклонімся!

Антифон 11, глас 6: За добро, що Ти, Христе вчинив народові своєму,* Тебе засудили на розп’яття;* оцтом і жовчю Тебе напоїли.* Віддай їм, Господи, за їхніми ділами,** бо не зрозуміли вони Твого приниження.

Антифон 12, глас 8: Так каже Господь до юдеїв: Народе мій!* Що Я заподіяв тобі або чим викликав досаду?* Сліпців твоїх Я зрячими вчинив, прокажених очистив,* чоловіка розслабленого Я з ліжка підняв.* Народе мій! Що Я заподіяв тобі?* І чим же ж ти Мені відплатив?* За манну – жовчю, за воду – оцтом;* замість любові до мене, цв’яхами ти мене до хреста прибив.* Отож надалі не стерплю більше цього.* Покличу до себе інші народи,* і вони прославлять мене з Отцем і Духом,** Я ж подам їм життя вічне.

Законодавці ізраїльські, юдеї й фарисеї!* Так до вас говорить збір апостолів:* Ось той Храм, що його ви зруйнували!* Ось той Агнець, що Його ви розіп’яли й у гробі поклали!* Але Він своєю владою воскресне.* Не обманюйте себе, юдеї,* бо Він той, хто і в морі спасав,* і в пустині годував.** Він – життя і світло і мир світу.

Слава, і нині: Радуйся, брамо Царя слави,* через яку лиш один Всевишній пройшов** і знову її залишив запечатаною на спасіння душ наших.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти єси, Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь. 

Сідальний, глас 8: Коли ти, Боже, став перед Каяфою,* коли Ти, Судде світу, віддав себе на суд Пилатові,* сили небесні з острахом захиталися.* Коли ж Тебе піднесли на хрест посеред двох розбійників,* тоді Тебе, Безгрішний, зараховано до беззаконників,* щоб спасенне було людство.** Милосердний Господи, – слава Тобі!

П’яте Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Матея святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: В той час Юда, що зрадив Ісуса, побачивши, що його засудили, розкаявся і вернув назад тридцять срібняків первосвященикам і старшим. Згрішив я, сказав, видавши кров невинну. Ті ж відповіли: Що нам до того? Ти побачиш! Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть, і повісився. Первосвященики взяли ті гроші і кажуть: їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови. Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців. Тому це поле й досі зветься Полем Крови. Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені велів був. Привели вони Ісуса перед правителя, і правитель спитав його: Ти цар юдейський? Ісус відповів: Ти кажеш. Та коли первосвященики і старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до нього: Хіба не чуєш, скільки свідчать проти тебе? Він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. На свято правитель звик був відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. І от, коли вони зібрались, Пилат каже до них: Кого бажаєте, щоб я відпустив вам: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? Знав бо він добре, що вони з заздрости видали його. І коли він сидів на судищі, його жінка прислала йому сказати: Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі в сні багато витерпіла заради нього. Та первосвященики і старші намовили народ просити, щоб пустив Варавву, а Ісуса видав на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Ті відповіли: Варавву. Каже до них Пилат: А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос? Усі відповіли: Нехай буде розп’ятий! Він спитав: Що злого вчинив він? Вони ж іще більше стали кричати: Нехай буде розп’ятий! Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води і вмив перед народом руки та й каже: Я невинний крови праведника цього; ви побачите. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших! Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття. Вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоним плащ, і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, і дали тростину в праву руку. Потім, падаючи перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: Радуйся, царю юдейський! І плювали на нього, брали тростину і били його по голові. Насміявшись з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. (Мт. 111 зач.; 27,3-32)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Антифон 13, глас 6: Юрба вимагала в Пилата розп’ясти Тебе, Господи,* хоч не знайшла провини в Тобі.* Злочинця Варавву вони визволили,* а Тебе праведного засудили* і взяли на себе клеймо душогубства.* Віддай їм, Господи, так, як вони заслужили,** бо вони вчинили зло проти Тебе.

Антифон 14, глас 8: Ти, Господи, прийняв за співтовариша в дорозі розбійника,* що кров’ю заплямував свої руки.* Долучи до нього і нас,** як милосердний і людинолюбний.

Антифон 15, глас 6: Сьогодні на хресті розп’ято Того,* хто землю і води створив.* На Царя ангелів вінець з тернини покладено;* в багряницю, для наруги, одягнено Того,* хто небо хмарами вкриває;* удари приймає Той, хто Адама в Йордані очистив; цвяхами прибито Жениха Церкви;* списом пробито Сина Діви.* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!** Появи і нам преславне твоє воскресіння.

Хрест Твій, Господи, – це життя і захист для людей твоїх;* і ми, на нього надіючись, оспівуємо Тебе,** розп’ятого Бога нашого, – помилуй нас.

Слава, і нині: Як Мати Твоя, Христе,* побачила, Тебе розп’ятого на хресті, заголосила:* Яку ж це страшну таємницю бачу я, Сину мій?* Як же ж то вмираєш, розп’ятий тілом на хресті,** Ти, що життя всім подаєш?

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь. 

Сідальний, глас 4: Викупив Ти нас, Господи, від клятви законної твоєю пресвятою кров’ю,* прибитий до хреста і проколений списом,* та й безсмертя дав Ти людям,** Спасе наш, – слава Тобі! 

Шосте Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Марка святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час вояки повели Ісуса в середину двору, тобто у преторію, і скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього, і почали його вітати: Радуйся, царю юдейський! І били його тростиною по голові, плювали на нього і, падаючи на коліна, кланялись йому. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю і одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. І заставили одного з прохожих, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що вертався з поля, нести його хрест. І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, і дали йому пити вина, змішаного з міррою, але він не прийняв. Тоді розп’яли його і поділились його одежею, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли розп’яли його. Був також напис, за що його було засуджено, на якому стояло: Цар юдейський. І розп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч нього. Тоді збулось Писання, що каже: До беззаконних зараховано його. Прохожі хулили його і, киваючи головами, промовляли: Овва! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси себе, зійди з хреста! Так само й первосвященики разом з книжниками, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, себе ж спасти не може! Христос, цар Ізраїля, хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили і увірували. (Мр. 67 зач.; 15,16-32)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Блаженні, глас 4

У царстві твоїм, коли прийдеш,* пом’яни нас, Господи.

Блаженні вбогі духом,* бо їх є царство небесне.

Блаженні плачучі,* бо вони утішаться.

Блаженні лагідні,* бо вони наслідять землю.

Адам через дерево раю позбавився,* розбійник через дерево хреста в раю оселився.* Перший покуштував і заповідь зламав;* другий, розп’ятий поруч Тебе, визнав Тебе – Бога в тайні.** Пом’яни і нас, Спасе, у царстві Твоїм.

Блаженні голодні і спрагнені правди,* бо вони наситяться.

Беззаконники купили від ученика Творця Закону* і, як злочинця, привели Його на суд Пилатові, кричачи: Розпни!* І це Того, що їм у пустині манну послав.* Ми ж, наслідуючи праведного розбійника, з вірою промовмо:** Пом’яни і нас, Спасе, у царстві Твоїм.

Блаженні милостиві,* бо вони помилувані будуть.

Зборище боговбивців, беззаконний народ юдейський,* несамовито кричав до Пилата:* Розпни Христа неповинного, а відпусти нам Варавву.* Ми ж звернімось до Христа словами розбійника благорозумного:** Пом’яни нас, Спасе, у царстві Твоїм.

Блаженні чисті серцем,* бо вони Бога побачать.

Життєдайні твої ребра, як із раю,* виточують джерело, Церкву твою, Христе,* як словесний наповняють рай,* і в ній ділиться на русла – чотири Євангелії,* світ наповняючи, творіння звеселяючи** і всіх людей вірно навчають поклонятися царству Твоєму.

Блаженні миротворці,* бо вони синами Божими назвуться.

Розп’явся єси мене ради, щоб добути мені відпущення;* проколотий Ти був у ребра, щоб каплю життя подати мені;* цвяхами прибитий був, щоб я, глибиною страждань Твоїх переконаний,* до величі могутности Твоєї взивав:** Життєдавче Христе, слава Хресту Твоєму, Спасе, і Страстям Твоїм.

Блаженні вигнані за правду,* бо їх є царство небесне.

Коли тебе розпинали, Христе, все творіння, дивлячись, тремтіло;* основи землі захиталися з остраху перед могутністю Твоєю;* світила затьмарились;* церковна завіса роздерлася, гори затряслися, скелі розпалися;* і розбійник вірний кличе з нами:** Спасе, пом’яни і нас у царстві Твоїм.

Блаженні ви, коли зневажатимуть вас,* і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас несправедливо, мене ради.

Рукопис гріхів наших на хресті роздер єси, Господи,* і, прилучившись до мертвих, тамтешнього мучителя зв’язав* і визволив усіх із кайданів смерти Воскресінням своїм,* яким ми просвітилися, людинолюбний Господи, і взиваємо до Тебе:** Пом’яни і нас, Спасе, у царстві Твоїм.

Радуйтеся й веселіться,* бо нагорода ваша велика на небесах.

Ти, що вознісся на хрест, і смерти силу зруйнував,* і скасував як Бог, колишній присуд за гріх наш, Господи,* розбійникового покаяння сподоби і нас, єдиний Людинолюбче.* Ми вірою Тобі служимо, Христе Боже наш, і взиваємо до Тебе:** Пом’яни і нас, Спасе, у царстві Твоїм.

Слава: Єдинодумно, всі вірні помолімся,* щоб достойно прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа, – божественну Одиницю,* що в трьох Особах незлито перебуває,* істинну, нероздільну і неприступну,** яка рятує нас від муки огненної.

І нині: Молитвами Матері твоєї, Христе,* що Тебе безсіменно тілом породила,* і по різдві воістину зосталася непорочною Дівою,* будь нам, Владико, дуже милостивий* і прости всі гріхи нам, що безустанно взиваємо:** Пом’яни нас, Спасителю, у царстві Твоїм.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир всім.

Диякон: Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 4: Поділили ризи мої між собою* і за одежу мою кидали жереб.

Стих: Боже, Боже мій, зглянься наді мною! Чому ти мене покинув?

Сьоме Євангеліє 

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Матея святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час вояки, прийшовши на місце, що зветься Голгота, тобто Череп-місце, дали Ісусові пити вина змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділились його одежею, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибили напис, за що його засуджено: Це Ісус - цар юдейський. Тоді розп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті ж, що проходили мимо нього, лихословили його і кивали головою, кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні будуєш знову, спаси себе самого: якщо ти Син Божий, зійди з хреста! Так само і первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, кажучи: Інших спасав - себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я - Син Божий. Так теж і розбійники, що були з ним розп’яті, ображали його. Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А коло дев’ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема, савахтані, тобто: Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув? Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: Він Іллю кличе. І негайно один із них підбіг, узяв губку і, намочивши її оцтом, настромив на тростину і дав йому пити. Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати. Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. Тоді завіса храму роздерлася надвоє. Від верху аж до низу, земля затряслася, скелі розпались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали і, вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто і багатьом з’явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталось, вельми налякались і мовили: Це справді був Син Божий. (Мт. 113 зач.; 27,33-54)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї,* і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти Тебе єдиного я згрішив* і перед Тобою зло вчинив;

То й правий Ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив Ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице Твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця Твого,* і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння Твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги Твої,* і нечестиві до Тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість Твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу Твою.

Бо якби Ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле Тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар Твій тельців.

Восьме Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Луки святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час вели з Ісусом також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп’яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Коли ділили його одіж, кидали жереб. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він Христос, Божий вибраний! Вояки також глузували з нього; підходячи до нього і подаючи йому оцет, примовляли: Коли ти цар юдейський, спаси себе самого! Був над ним і напис письмом грецьким, латинським і єврейським: Це є цар юдейський. Один із злочинців, що висів, зневажав його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас! А другий, озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога ти, що покутуєш ту саму кару? Ми бо несемо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І сказав Ісусові: Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у твоїм Царстві. Ісус сказав до нього: Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години; бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. А Ісус закликав сильним голосом: Отче, у твої руки віддаю дух мій! Сказавши це, він віддав духа. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: Справді цей чоловік був праведний. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б’ючи себе у груди. Усі його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на все те. (Лк. 111 зач.; 23,32-49)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Канон, глас 6-й.

Пісня 5

Ірмос: Зранку молюся Тобі,* що милосердя ради зубожив себе непорушно* і до страждань безстрасно довів себе, Слово Боже,* мир подай мені грішному, людинолюбче.

Приспів: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Умивши ноги і очистивши себе нині причастям Таїнства божественного Твого, Христе, служителі сіонські зійшли з Тобою на велику Єлионську гору, славлячи Тебе, людинолюбче.

Слава, і нині: Глядіть, друзі, – сказав Ти, – не бійтеся: нині бо наблизився час, мають Мене взяти і вбити руками беззаконників. Ви ж усі розпорошитесь і Мене покинете; але Я зберу вас проповідувати про Мене, людинолюбця.

Катавасія: Зранку молюся Тобі,* що милосердя ради зубожив себе непорушно* і до страждань безстрасно довів себе, Слово Боже,* мир подай мені грішному, людинолюбче.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти єси Цар миру і Спас душ наших, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь. 

Кондак, глас 8: Прийдіть, усі звеличаймо за нас Розп’ятого* Його ж бо бачила Марія на хресті і промовляла:* Хоч і терпиш Ти розп’яття,** але ти Син мій і Бог мій.

Ікос: Як побачила пречиста Діва Марія свого Сина, що Його, як ягня вели на муки, простоволоса пішла за Ним з іншими жінками і голосила: Куди йдеш, Дитино моя? Ради чого так поспішаєш Ти? Чи не другий шлюб справляють у Кані Галилейській, і Ти поспішаєш туди, щоб воду на вино перетворити? Чи не піти й мені з Тобою, Сину мій, а чи ждати, поки Ти повернешся? Скажи мені хоч слово, Слово Боже, не йди мовчки мимо мене, чистою мене зберігши, бо Ти Син мій і Бог мій.

Пісня 8

Ірмос: Стовп богопротивної злоби божественні отроки осоромили;* на Христа теж розлютоване беззаконників зборище замишляє марно:* Убити намагається Життєдавця,* що його всяке творіння благословить, славлячи повіки.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Відженіть нині з повік ваших сон, – сказав ученикам своїм Ти, Христе, – в молитві будьте пильні, щоб не впасти в спокусу, а особливо ти, Симоне, бо сильнішому більша спокуса. Розумій Мене, Петре, Якого все творіння благословить, прославляючи повіки.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Зрадливого слова ніколи не скажу Тобі устами моїми, Владико, з Тобою й умру з доброї волі, хоч і всі відійдуть, – промовив Петро, – не тіло і не кров, а Отець Твій відкрив мені Тебе, якого все творіння благословить, прославляючи повіки.

Приспів: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа – Господа,* нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Відречешся, Симоне Петре, і вчиниш це скоро, як сказано; до тебе підійде одна служниця і застрашить тебе, сказав Господь; та, гірко заплакавши, ти знову знайдеш Мене милостивого, Якого благословить усяке творіння, прославляючи на віки.

Приспів: Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві,* оспівуючи і прославляючи Його по всі віки.

Катавасія: Стовп богопротивної злоби божественні отроки осоромили;* на Христа теж розлютоване беззаконників зборище замишляє марно:* Убити намагається Життєдавця,* що Його всяке творіння благословить, славлячи повіки.

Пісня 9

Диякон: Богородицю і Матір Світла в піснях звеличаймо. 

Немає Величає душа моя Господа..., а відразу співаємо ірмос:

Ірмос: Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Приспів: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Згубне зборище богопротивників, юрба лукавих богоубивців стала перед Тобою, Христе, і, як злочинця, схопила Творця всіх, Його ми величаємо.

Приспів: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Не збагнувши закону безбожники, дарма що вивчали пророчі слова, немов ягня повели Тебе, щоб беззаконно вбити Владику всіх, якого ми величаємо.

Приспів: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Призначене народам Життя, священики з книжниками, вражені злобною заздрістю до істотности Життєдавця, віддали на смерть. Його ми величаємо.

Слава, і нині: Допитували Тебе, як хижі звірі, і по щоках били Тебе, Царю, допитували, неправдиво свідчили проти Тебе: все перетерпів Ти і всіх спас єси.

Катавасія: Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Немає Достойно… одразу мала єктенія .

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. 

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Тебе хвалять усі сили небесні, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. 

Люди: Амінь. 

Світильний: Як колись раю сподобив ти, Господи,* благорозумного розбійника,* так і мене тепер хресним древом просвіти,** освяти і спаси! (Двічі) 

Слава, і нині: Як колись раю сподобив ти, Господи,* благорозумного розбійника,* так і мене тепер хресним древом просвіти,** освяти і спаси! 

Дев'яте Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Йоана святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини учень узяв її до себе. По тому Ісус, знаючи, що все звершилось, щоб збулося Писання, промовив: Спраглий я. Стояла там посудина, повна оцту. Тож і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. Скуштувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося. І, схиливши голову, віддав духа. Тому що то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. Вояки прийшли і переламали голінки першому і другому, що були з ним розп’яті. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве. І він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб збулося Писання: Кість у нього не буде поламана. І знову інше Писання каже: Дивитимуться на того, кого прокололи. (Йо. 61 зач.; 19,25-37)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Стихири на псалмі похвальнім

Псалом 148

Хваліте Його, ви – сонце й місяцю,* хваліте Його, всі ясні зорі.

Хваліте Його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо Він повелів, і створились.

Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує Його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я Його єдине.* Велич Його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім Його святим, синам Ізраїля, народові, що Йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу Йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм Царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я Його танком,* при бубні й при гарфі нехай Йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого, * оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх Його преподобних.

Псалом 150

Хваліте Бога у святині Його,* хваліте його у твердині сили Його.

Стих: Хваліте Його за його подвиги великі,* хваліте Його в Його величі безмежній.

(г. 3) Два переступи вчинив первородний син мій Ізраїль:* покинув Мене, джерело живої води,* і викопав собі криницю діряву;* розіп’яв Мене на хресті, Варавву ж випросив собі і визволив.* На це небо вжахнулось і сонце сховало проміння.* Ти ж, народе, не побоявся,* але на смерть видав Мене!** Отче святий, прости їм, бо вони не знають, що вчинили.

Стих: Хваліте Його звуком рогу,* хваліте Його на гарфі й на гуслах.

Кожний член Твого святого тіла* зазнав ради нас безчестя:* голова – від тернини, лице – від оплювання, щоки – від ударів,*  уста – від жовчі, змішаної з оцтом,* вуха – від богохульних прокльонів,* плечі – від бичування,* рука – від тростини, все тіло – від розпинання на хресті,* руки і ноги – від цвяхів, груди – від списа.* Всесильний Спасе! Ти, що постраждав за нас і визволив від пристрастей,* та, нахилившись до нас людинолюбно,** підніс нас, – помилуй нас.

Стих: Хваліте Його на бубні й танком,* хваліте Його на струнах і сопілці.

Коли було розп’ято тебе, Христе,* усе створіння, споглядаючи, затремтіло;* основи землі стряслися від страху перед Твоєю могутністю.* Народ, який підніс Тебе на хрест,* тим самим себе засудив.* Завіса церковна надвоє роздерлася,* мертві з гробів воскресли;* сотник, бачивши чудо, вжахнувся.* А Матір твоя, що там же стояла, ридаючи по- материнському кликала:* Як мені не плакати і в груди не битися,* коли бачу Тебе нагого і, як злочинця, повішеного на хресті?* Хоч розп’ятий і будеш похований,* однак Ти, Христе, воскреснеш із мертвих.** Господи, слава Тобі!

Стих: Хваліте Його на дзвінких цимбалах, хваліте Його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

(г. 6) Здерли з Мене одіння моє* і вдягнули Мене в багряницю,* поклали на Мою голову терновий вінок,* у праву ж руку дали тростину,** щоб Я розбив їх немов гончарський посуд.

Слава, і нині: Плечі мої Я віддав на катування,* лиця ж мого не відвернув Я від заплювання.* Я стояв на суді Пилата** і витерпів хрест за спасіння світу.

Десяте Євангеліє 

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Марка святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував Царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали. (Мр. 69 зач.; 15, 43-47)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Мале славослов'я

Священник: Слава Тобі, що Світло нам показав!

Люди: Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління.

Хвалимо Тебе, благословимо Тебе, кланяємось Тобі,* славимо Тебе, дякуємо Тобі заради великої Твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву. 

Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, Ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду Тебе благословити* і хвалити ім'я Твоє на віки віків.

Господи, Ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій − перед Тобою.

Господи, до Тебе я прибігаю,* навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.

Бо в Тебе є джерело життя,* у Твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають Тебе.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний Ти, Господи, Боже Отців наших,* і хвальне, і прославлене ім'я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість Твоя на нас,* бо ми надіємось на Тебе.

Благословенний Ти, Господи,* навчи мене установ Твоїх.

Благословенний Ти, Владико,* врозуми мене установами Твоїми.

Благословенний Ти, Святий,* просвіти мене установами Твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук Твоїх.

Тобі належить хвала,* Тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки віків. Амінь.

Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошенення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом'янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо Ти Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші перед Господом схиліть.

Люди: Тобі, Господи.

Священник: Бо до Тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Одинадцяте Євангеліє

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Йоана святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

В той час Йосиф з Ариматеї, що був учнем Ісуса, але потай, зі страху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса. Пилат дозволив. Прийшов він, отже, і взяв тіло Ісуса. Прийшов також і Никодим, який раніше приходив уночі до Ісуса, і приніс смирни, змішаної з алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса і обв’язали його полотном з пахощами, як ховають за юдейським звичаєм. На тому місці, де його розп’яли, був сад, і в саду - новий гріб, в якому нікого ще не клали. Там, отже, з уваги на день приготування, тому що гріб був близько, поклали Ісуса. (Йо. 62 зач.; 19,38-42)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Стихири на стиховні, глас 1

(г. 1) Усе створіння змінилося від страху,* коли побачило, що Ти, Христе, висиш на хресті.* Сонце потьмарилось й основи землі сколихнулися;* Усе співстраждало з Творцем світу.* Господи, що з волі своєї** терпів за нас страждання, – слава Тобі!

Стих: Поділили ризи мої між собою* і за одежу мою кидали жереб.

(г. 2) Беззаконні і нечестиві люди!* Чому ж ви укладаєте задуми безумні?* Навіщо Життя всіх на смерть ви засудили?* Ой, диво велике! Творець світу віддається в руки беззаконників* і Людинолюбець дає себе піднести на хрест,* щоб визволити з аду в’язнів, які взивають:** Довготерпеливий Господи, – слава Тобі!

Стих: Дали мені жовч, замість хліба,* і у спразі моїй напоїли мене оцтом.

Як побачила Тебе, Слове,* сьогодні на хресті пренепорочна Діва,* по-материнському від жалю зайшлася* і серцем дуже побивалась* та, гірко зітхаючи, з глибини душі у сльозах голосила:* Ой, горе мені, божественне Дитя моє!* Горе мені, Світло світу!* Навіщо заховався Ти від очей моїх, Агнче Божий?* Навіть ангельські хори вжахнулись, взиваючи:** Незбагненний Господи, – слава Тобі!

Стих: Боже, цар наш предвічний,* вчинив спасіння посеред землі.

Як Діва, що непорочно Тебе породила,* побачила Тебе, Христе, повішеного на дереві* – Творця світу і Бога,* то гірко заплакала:* Сину мій, де поділася краса обличчя Твого?* Не можу дивитись, бо не по правді розпинають Тебе.* Але незабаром встань, щоб і я побачила Твоє з мертвих** на третій день воскресіння.

Слава (г. 8):  Господи, коли Ти вийшов на хрест,* і страх і трепет обгорнули все створіння.* Однак Ти не дозволив, щоб земля поглинула тих, що Тебе розпинали,* а звелів, щоб ад визволив в’язнів на відродження людей.* Судде живих і мертвих!* Ти прийшов, щоб дати життя, а не смерть.** Людинолюбче, – слава Тобі!

І нині: Ось уже нечестиві судді* замочили тростину в чорнило, щоб написати вирок.* Ісуса судять і засуджують на хрест,* тож створіння страждає, побачивши Господа на хресті.** Добрий Господи, що для мене тілом страждав, – слава Тобі!

Дванадцяте Євангеліє 

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Священник: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Матея святого Євангелія читання. 

Люди: Слава страстям Твоїм, Господи.

Диякон: Будьмо уважні.

На другим день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата і кажуть: Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя сказав був: Я по трьох днях воскресну. Вели, отже, щоб гріб був добре забезпечений аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його і не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу. Пилат каже до них: Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте. Вони пішли і забезпечили гріб, запечатавши камінь, і поставили сторожу. (Мт. 114 зач. 27, 62-66)

Люди: Слава довготерпінню Твоєму, Господи.

Після стиховні читаємо:

Благо є ісповідувати Господа, і співати імені Твоєму, Всевишній.

Звіщати вдосвіта милість Твою, і істину Твою – на всяку ніч. 

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Тропар, глас 4: Викупив ти нас, Господи, від клятви законної твоєю пресвятою кров’ю,* прибитий до хреста і проколений списом,* та й безсмертя дав ти людям.* Спасе наш, – слава тобі! (1 раз).

Єктенія усильного благання

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй. (Тричі)

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир (ім’я), і за боголюбивого єпископа нашого кир (ім’я), за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Відпуст

Диякон: Премудрість.

Люди: Чесншу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священник: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, що за спасіння світу витерпів знущання і катування, хрест і смерть, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Люди: Амінь.