Літургія Передшеосвячених Дарів

П'ЯТНИЦЯ, 16 КВІТНЯ

Прпп. Йосифа, піснописця, і Юрія, що в Малеї.

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа,* Господи, Боже мій, Ти возвеличився єси вельми.

В ісповідання і велич-красу загорнувся Ти:* одіваєшся світлом, як ризою.

Ти простираєш небо, як кожу,* покриваючи водами височини Свої.

Ти кладеш облаки на сходження Своє,* ходячи на крилах вітряних.

Ти твориш вітри ангелами Своїми* і слугами Своїми полумінь вогненний.

Ти основуєш землю на тверді її,* не похилиться на віки віків.

Безодня, як риза, одіяння її,* на горах стануть води.

Від погрози Твоєї побігнуть,* від голосу грому Твого злякаються.

Зводяться гори і сходять поля на місце,* яке Ти оснував їм.

Границю Ти положив, якої не перейдуть,* ні не повернуться, щоб покрити землю.

Посилаєш джерела в ярах,* посеред гір перейдуть води.

Вони напоюють усіх звірів пільних,* дожидають онагри в спразі своїй.

На них птиці небесні витають,* з-посеред скель видадуть голос.

Ти напоюєш гори з височин Своїх,* плодом діл Твоїх насититься земля.

Ти вирощуєш траву для скоту* і зела на службу людям:

Щоб видавати хліб із землі,* і вино веселить серце чоловіка.

Щоб намастити лице єлеєм,* і хліб серце чоловіка укріпить.

Наситяться дерева пільні, кедри ливанські, що їх Ти насадив,* там птиці загніздяться.

Журавлине жилище перед веде між ними,* гори високі оленям, скелі прибіжище зайцям.

Ти створив місяць задля часу,* сонце пізнало захід свій.

Ти положив темряву і настала ніч,* що в ній проходити будуть усі звірі дібровні.

Левенята рикають,* щоб схопити і знайти від Бога поживу для себе.

Засіяло сонце, і зібралися,* і в леговищах своїх ляжуть.

Вийде чоловік на діло своє* і на працю свою до вечора.

Які-то величні діла Твої, Господи, все в премудрості сотворив Ти,* сповнилася земля тварі Твоєї.

Це море велике і просторе,* там гади, яким нема числа:

Животини малі з великими,* там кораблі перепливають.

Змій цей, що Ти його створив, щоб насміхатися з нього.* Все на Тебе чекає, щоб дати їм поживу у свій час.

Коли Ти дав їм, зберуть,* коли Ти відкрив руку Твою, все наповниться благости.

Коли ж Ти відвернеш лице, вони затривожаться,* забереш їхній дух, то щезнуть і повернуться у свій прах.

Пошлеш духа Твого, і створені будуть,* і Ти обновиш лице землі.

Нехай буде слава Господня на віки,* возвеселиться Господь ділами Своїми.

Він спогляне на землю і чинить, що вона трясеться,* доторкається гір, і димляться.

Заспіваю Господеві в житті моїм,* Богові моєму співаю, поки я є.

Нехай солодкою буде Йому бесіда моя,* я ж возвеселюся в Господі.

Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконники, щоб їх не було.* Благослови, душе моя, Господа.

Сонце пізнало захід свій,* положив Ти темряву і настала ніч.

Які-то величні діла Твої, Господи,* все в премудрості сотворив Ти.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3).

Мирна єктенія

Диякон: В мирі Господу помолімся.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасення душ наших Господу помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господу помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господу помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого Патріярха нашого (ім’я), і преосвященнішого Архиєпископа й Митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господу помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господу помолімся.

За город цей (За село це, За святу обитель цю), і за всякий город, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господу помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господу помолімся.

За плаваючих, подорожуючих (на землі і в повітрі), недужих, страждаючих, полонених, і за спасення їх Господу помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

18-та катизма, перший антифон

Псалом 119, 120, 121, 122, 123

Псалом 119

До Господа в скорботі моїй взивав я,* і Він вислухав мене.

Господи, визволь душу мою від уст неправедних* і від язика зрадливого!

Що дасться тобі або що приложиться тобі* до язика зрадливого?

Гострі стріли сильного* з вугіллям, що нищить.

Лихо мені, що подорож моя продовжилася;* оселивсь я між оселями кидарськими.

Довго подорожувала душа моя:* з тими, що ненавидять мир, був я сумирний.

Коли промовляв до них,* вони без вини ворогували проти мене!

Псалом 120

Я звів очі мої в гори;* звідки прийде поміч моя?

Поміч моя від Господа,* що сотворив небо та землю.

Не дай нозі твоїй захитатися,* і не задрімає Той, що охороняє тебе!

От, не задрімає і не засне* Той, що оберігає Ізраїля.

Господь охоронить тебе,* Господь — оборона твоя праворуч тебе.

Удень сонце не припече тебе,* ані місяць уночі.

Господь збереже тебе від усякого зла,* збереже душу твою Господь.

Господь збереже вхід твій і вихід твій* віднині і до віку.

Псалом 121

Зрадів я, коли сказали мені:* Підемо до дому Господнього.

Стояли ноги наші* у дворах твоїх, Єрусалиме!

Єрусалим, що будується, як місто,* якого будівлі стоять разом.

Бо туди приходили покоління, покоління Господні, за заповітом ізраїлевим,* прославити ім'я Господнє.

Бо там поставлено престоли для суду,* престоли в домі Давида.

Просіте ж миру для Єрусалиму* і достатку для тих, що люблять тебе!

Тож нехай буде мир у силі твоїй* і достаток у палатах твоїх!

Задля братів моїх і ближніх моїх* говорив я: Мир тобі!

Задля дому Господа, Бога нашого,* шукав я добра тобі.

Псалом 122

До Тебе, що перебуваєш на небі,* звів я очі мої.

Так як очі слуг звертаються до рук господарів своїх,* як очі служниці — до рук господині її:

Так очі наші — до Господа, Бога нашого,* поки помилує нас.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас,* бо надто сповнені ми погорди.

Надміру сповнена душа наша ганьби від багатих* та зневаги від гордих.

Псалом 123

Коли б не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, — коли б не Господь був з нами, як люди проти нас повстали,* то, певне, живих пожерли б нас.

Коли б розгорілась ярість їх на нас,* то, певне, вода потопила б нас.

Справді через потік перейшла душа наша;* справді перейшла душа наша воду прудку.

Благословен Господь,* що не віддав нас на здобич зубам їх!

Душа наша, як птиця,* визволилась із сіті ловців.

Сіть розірвалася, і ми визволились;* поміч наша в імені Господа, що сотворив небо та землю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

18-та катизма, другий антифон

Псалом 124, 125, 126, 127, 128

Псалом 124

Ті, що надіються на Господа, — як гора Сіон;* не захитається повік, хто живе в Єрусалимі.

Гори навколо нього,* і Господь — навколо народу свого віднині і повік.

Бо не зоставить Господь жезла грішників над долею праведних,* щоб не простягли праведні рук своїх до беззаконня.

Ущаслив, Господи,* добрих і правих серцем.

А тих, що схиляються до хитрощів,* відведе Господь разом з тими, що чинять беззаконня.

Мир на Ізраїля!

Псалом 125

Як утішені були ми, коли повертав Господь полон Сіону;* тоді уста наші наповнились радістю і язик наш веселістю.

Тоді говорили між народами:* Велике Господь учинив з ними!

Велике Господь сотворив з нами:* ми звеселились.

Поверни, Господи, полон наш,* наче потоки за вітру південного!

Ті, що сіють у сльозах,* пожнуть у радості.

Відходячи, вони відходили та плакали,* покидаючи насіння своє.

А вертаючи, прийдуть у радості,* збираючи снопи свої.

Псалом 126

Коли не Господь збудує дім,* даремне будівничі трудились.

Коли не Господь охоронятиме місто,* даремне пильнував сторож.

Даремне встаєте зрання; ви, що їсте хліб журби,* вставайте після спочинку, коли Бог дасть сон улюбленим своїм.

Оце насліддя від Господа — сини;* нагорода від Нього — плід утроби.

Як стріли у руці сильного,* так сини, що виросли.

Блажен, хто сповнить ними жадання своє;* не осоромляться вони, коли будуть говорити з ворогами своїми у воротях.

Псалом 127

Блаженні всі, що бояться Господа,* ходять путями Його!

Трудом рук твоїх живитися будеш;* щасливий ти, і добре тобі буде!

Дружина твоя,* як лоза плодовита біля дому твого.

Сини твої,* немов паростки оливні круг стола твого.

Ось так благословен буде чоловік,* що боїться Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону!

І щоб ти побачив добро Єрусалиму по всі дні життя твого,* і щоб ти побачив дітей синів твоїх!

Мир на Ізраїля!

Псалом 128

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* — нехай же скаже Ізраїль.

Часто боролися зо мною від молодих літ моїх,* та не перемогли мене.

На хребті моїм будували грішники,* чинили далі беззаконня своє.

Праведний Господь* постинав шиї грішників.

Нехай осоромляться і вернуться назад* усі, що ненавидять Сіон.

Нехай будуть, як трава на покрівлі,* що, перше ніж її вирвали, засохла.

Якою не наповнив руки своєї жнець* і пазухи своєї той, що снопи збирає.

І не сказали перехожі:* Благословення Господнє на вас!

Ми благословили вас* в ім'я Господнє.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти благий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

18-та катизма, третій антифон

Псалом 129, 130, 131, 132, 133

Псалом 129

Із глибини взивав я до Тебе, Господи:* Вислухай, Господи, голосу мого.

Нехай будуть уші Твої уважні* на голос моління мого!

Коли на беззаконня зважатимеш, Господи,* Господи, хто устоїть? Бо в Тебе очищення єсть.

Задля імени Твого я дожидав Тебе, Господи;* дожидала душа моя слова Твого.

Надіялась душа моя на Господа* від сторожі ранньої до ночі.

Від сторожі ранньої* нехай надіється Ізраїль на Господа.

Бо в Господа милість і велике у Нього визволення;* і Він визволить Ізраїля від усякого беззаконня його.

Псалом 130

Господи, не пишалося серце моє, і не пишалися очі мої,* і не входив я у велике, ні в дивне, що вище за мене.

Коли не був я покірний і пишався в душі своїй,* то як відлучена дитина матері своїй, так Ти відплатиш душі моїй.

Нехай надіється Ізраїль на Господа* віднині аж довіку.

Псалом 131

Пом'яни, Господи, Давида і всю лагідність його,* як він клявся Господеві, присягався Богу Якова:

Не ввійду до намету дому мого,* не ляжу на постелі ложа мого.

Не дам сну очам моїм, і дрімоти повікам моїм,* і відпочинку скроням моїм:

Поки не знайду місця Господеві,* намету Богові Якова!

Оце чули ми про нього в Євфраті,* знайшли його на полях лісових.

Увійдімо до наметів його,* поклонімося на місці, де стояли ноги його.

Встань, Господи, на місце відпочинку Твого,* Ти і кивот святині Твоєї.

Священики Твої зодягнуться в правду* і преподобні Твої возрадуються.

Задля Давида, слуги Твого,* не відверни лиця від помазаника Твого.

Клявся Господь Давидові істиною* і не відмовиться від неї:

З плоду утроби твоєї* посаджу на престолі твоєму.

Коли сини твої додержать заповіту Мого і заповідей Моїх, яких Я навчу їх,* то й сини їх повік засядуть на престолі твоїм.

Бо вибрав Господь Сіон,* побажав його на оселю Собі.

Оце відпочинок мій повік-віки,* тут оселюся, бо Я побажав його.

Здобич його щедро благословлю,* убогих його нагодую хлібом.

Священиків його зодягну в спасення* і преподобні його радістю радуватись будуть.

Там виплекаю силу Давидову,* приготував Я світильник помазаникові моєму.

Ворогів його зодягну в сором,* і на ньому процвіте святиня Моя.

Псалом 132

От що добре, от що гарне,* це — коли браття живуть разом!

Це, як миро на голові, що на бороду спливає, на бороду Арона,* що спливає на край одежі його.

Це, як роса єрмонська,* що сходить на гори Сіонські.

Бо там заповів Господь* благословення і життя повік.

Псалом 133

Благословіте нині Господа, всі слуги Господні,* що стоїте в домі Господньому, у дворах Бога нашого.

Ночами здімайте руки ваші до святині* і благословіте Господа.

Нехай благословить тебе Господь із Сіону,* що сотворив небо та землю!

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі. Боже (3).

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Господи, візвав я до Тебе» Псалом 140, 141, 129, 116

Псалом 140

Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай направиться молитва моя,* як кадило, перед тобою,* підношення рук моїх,* жертва вечірняя.* Вислухай мене, Господи.

Положи, Господи, охорону устам моїм* і двері огороди губам моїм.

Не наклони серця до словес лу­кавства,* щоб вигадувати приводи для гріхів.

З людьми, що чинять беззакон­ня,* і не буду причисленим до ви­браних їх.

Нехай покарає мене праведник милістю і обвинуватить мене,* а єлей грішного нехай не намастить голови моєї.

Бо ще й молитва моя в уподо­баннях їх,* пожертвовані були при камені судді їх.

Почують слова мої, бо були в силі.* Як товща землі розірвалася на землі, розсіялися кості їх перед адом.

Бо до тебе, Господи, Господи, очі мої,* на тебе уповав я, не відійми душі моєї.

Охорони мене від сіті, яку заставили на мене,* і від соблазні тих, що чинять беззаконня.

Впадуть у сіть свою грішники,* єдиний я, аж доки пройду.

Псалом 141

Голосом моїм до Господа візвав я,* голосом моїм до Господа помолився.

Проллю перед ним моління моє,* печаль мою перед ним сповіщу.

Коли іщезав від мене дух мій,* то ти пізнав стежки мої.

На цій путі, по якій я ходив,* скрили сіть на мене.

Дивився я на право і споглядав,* і не було, хто знав би мене.

Пропала втеча для мене,* і нема, хто б шукав душі моєї.

Візвав я до тебе, Господи, я ска­зав:* Ти єси уповання моє, ти моя часть на землі живих.

Зваж на моління моє,* бо я дуже упокорений.

Ізбав мене від гонителів моїх,* бо вони скріпилися більше мене.

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 6): Подібно як з Єрусалиму віддалилась душа моя,* і прийшла до пристрасного Єрихону,* заманена фальшивою славою життєвих турбот.* У розбійницькі задуми потрапивши,* вони здерли з неї синівську одежу благодаті,* тож ранами покрита, лежить вона, мов мертва.* Священик пройшов, побачив її поранену і не звернув на неї уваги,* і левіт призирливо відвернуся від неї.* Але ти, Господи, що від Діви невимовно прийняв тіло,* добровільно вилив кров і воду зі спасенного твого боку,* немов олію, на струпи моїх ран.* їхньою м’ягкістю обв’яжи мої рани, Христе Боже,* і до небесного хору залічи мене, як добросердний.

Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.

Подібно як з Єрусалиму віддалилась душа моя,* і прийшла до пристрасного Єрихону,* заманена фальшивою славою життєвих турбот.* У розбійницькі задуми потрапивши,* вони здерли з неї синівську одежу благодаті,* тож ранами покрита, лежить вона, мов мертва.* Священик пройшов, побачив її поранену і не звернув на неї уваги,* і левіт призирливо відвернуся від неї.* Але ти, Господи, що від Діви невимовно прийняв тіло,* добровільно вилив кров і воду зі спасенного твого боку,* немов олію, на струпи моїх ран.* їхньою м’ягкістю обв’яжи мої рани, Христе Боже,* і до небесного хору залічи мене, як добросердний.

Псалом 129

Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Мученики твої, Господи, не виреклись тебе,* ні не відступили від твоїх заповідей,* тож їхніми молитвами помилуй нас.

Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.

(г. 6, подібний: Все відклавши): Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і, вітаючи тебе, сповістив:* «Радуйся, земле незасіяна* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою!»

Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.

Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і, вітаючи тебе, сповістив:* «Радуйся, земле незасіяна* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою!»

Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.

Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і, вітаючи тебе, сповістив:* «Радуйся, земле незасіяна* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою!»

Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

«Ти з’явився мені як людина»* - каже непорочна Діва до Архистратига.* І як же ти звіщаєш слова надлюдські?* Ти бо сказав, що Бог зі мною і поселиться в моїм лоні.* Скажи мені: «Як стану я аж таким просторим приміщенням* і осідком святости понад херувимів?* Не перехитри мене оманою,* бо я не пізнала любощів, ані не знаю подружжя.* Як же ж тоді я народжу дитятко?»

Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. І той ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.

«Ти з’явився мені як людина»* - каже непорочна Діва до Архистратига.* І як же ти звіщаєш слова надлюдські?* Ти бо сказав, що Бог зі мною і поселиться в моїм лоні.* Скажи мені: «Як стану я аж таким просторим приміщенням* і осідком святости понад херувимів?* Не перехитри мене оманою,* бо я не пізнала любощів, ані не знаю подружжя.* Як же ж тоді я народжу дитятко?»

Псалом 116

Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.

Коли Бог хоче, то перевищує і закон природ* - каже безтілесний* - і стається щось надлюдське.* Тож віруй моєму слову істини, всесвята Пренепорочна!* А вона відповіла: «Нехай станеться мені за твоїм словом,* і народжу Безтілесного,* що прийме від мене тіло,* щоб цим з’єднанням він, як єдиний Сильний,* привів людину до первісного достоїнства.

Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.

Коли Бог хоче, то перевищує і закон природ* - каже безтілесний* - і стається щось надлюдське.* Тож віруй моєму слову істини, всесвята Пренепорочна!* А вона відповіла: «Нехай станеться мені за твоїм словом,* і народжу Безтілесного,* що прийме від мене тіло,* щоб цим з’єднанням він, як єдиний Сильний,* привів людину до первісного достоїнства.

Слава і нині (г. 2): Відвічно захована тайна нині виявляється.* Сьогодні Син Божий стає Сином людським,* щоб прийнявши грішне, дати нам краще.* Дав себе обманути колись Адам,* бажав стати Богом і ним не став.* Людиною стає Бог, щоб Адама обожествити.* Нехай радіє створіння! Нехай веселиться природа,* бо архангел стоїть з острахом перед Дівою* і приносить їй радість несумісну за смутком!* Боже наш, що з милосердя свого став людиною, слава тобі!

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Люди: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достоїн єси у всі часи оспівуваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що даєш життя всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен

Прокімен (г. 4): Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву і вельми милостивий (Пс. 102, 8).

Стих: Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє - його святе ім'я (Пс. 102, 1).

Читання книг Старого Завіту

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: Аврааме! Той же відповів: Я тут! Бог сказав: Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу. Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: Побудьте тут з ослом, а я з хлоп'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас. Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: Батьку! - А той: Що тобі, сину? Ось, каже він, вогонь і дрова; а де ягня на всепалення? Авраам же: Бог подбає собі ягня на всепалення, сину. І йшли вони обидва разом. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв'язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Той відповів: Я тут! І сказав (Бог): Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене. Коли Авраам підвів очі свої й дивиться - аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце Господь явився, як то й посьогодні кажуть: На горі, де Господь явився. Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: Клянуся мною самим - слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу. (Бут. 22, 1-18).

Тоді співається другий прокімен.

Прокімен (г. 4): Як величні ділі твої, Господи,* все премудрістю сотворив ти (Пс. 103, 24).

Стих: Благослови, душе моя, Господа, Господи, Боже мій, ти вельми величний (Пс. 103, 1)

Диякон: Повеліте.

Священик, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Приповідок читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. Не має глузду той, хто зобов'язується і дає запоруку перед ближнім. Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає. Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє. Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає. Веселе серце - ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості. Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя. Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться. Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила. Карати справедливого не добре, як і бити благородного за правоту. Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради. Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє. Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором. Глибокі води - слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце. Воно не добре - вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити. (Прип. 17, 17-28, 18, 1-5).

Священик: Мир Тобі.

Диякон: Премудрість.

«Нехай направиться»

Священик від передньої сторони престолу співає:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Люди: Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священик, стоячи з правої сторони, співає перший вірш:

Господи, візвав я до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.

Люди: Нехай направиться...

Священик, стоячи ззаду престолу, співає другий вірш:

Положи, Господи, охорону устам моїм і двері огороди губам моїм.

Люди: Нехай направиться...

Священик, з лівої сторони, співає третій вірш:

Не наклони серця мого до словес лукавства, щоб вигадувати приводи для гріхів.

Люди: Нехай направиться...

Священик, з передньої сторони престолу:

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою.

Люди: Підношення рук моїх, жертва вечірняя.

Священик кадить престол на початку і при кінці кожного вірша, який співає.

Коли священик співає: Нехай направиться..., люди моляться навколішках; коли ж співають люди, священик зі служачими у святилищі стають на коліна, молячись.

По закінченні робимо три доземні поклони.

Якщо є празник святого, або храмове свято припаде в посні дні, тоді диякон або священик мовить: Будьмо уважні, а читець – прокімен апостола. Тоді читається Апостол, співається Алилуя читається Євангеліє.

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усій мислі нашої промовмо.

Люди: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого Патріярха нашого (ім’я), і за преосвященнішого Архиєпископа й Митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім‘я), [у монастирях: за всечесніших отців наших, Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я), Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святім храмі цім (у святій обителі цій), і за отців наших духовних, і всю во Христі братію нашу.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за предстоячих людей, що очікують від Тебе великої й багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Тільки вірні, ще і ще...).

Єктенія за оглашенних

Диякон: Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Огласив їх словом істини. Відкрив їм євангеліє правди.

Приєднав їх до святої своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Священик: Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. За даром...).

Єктенія за тих, хто готуються до хрещення

Вірні, за братів, що до святого просвіщення готуються, і спасення їх, Господу помолімся.

Щоб Господь Бог наш утвердив їх і укріпив.

Просвітив їх просвіщенням розуму і благочестя.

Сподобив їх у належну пору купелі зновубуття, відпущення гріхів і одежі нетління.

Новородив їх водою і духом.

Дарував їм звершення віри.

Приєднав їх до святого свого і вибраного стада.

Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Священик: Бо Ти єси просвіщення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Тільки вірні, ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Премудрість. За даром...).

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священик: За даром Христа твого, що з ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

«Нині сили»

Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою і любов’ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.

Диякон кадить, а відтак разом зі священиком мовлять: Нині сили небесні... тричі.

Тоді творять вхід із передшеосвяченими дарами, не мовлячи нічого.

По вході робимо три доземні поклони.

Прохальна єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені і передшеосвячені чесні дари Господу помолімся.

Щоб чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і пренебесний, і мисленний свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Вечора всього звершеного, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошенення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшнім судищі Христовім просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі, Господи.

«Отче наш»

Священик: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити.

Люди: Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Люди: Тобі, Господи.

Благодаттю, і щедротами, і чоловіколюбієм єдинородного Сина твого, що з ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Передшеосвячене святеє святим.

Люди: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Причасний: Споживіте і збагніте, що благий Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.

(Якщо читалося Апостол і Євангеліє празника або святого, співається і його причасний).

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної днесь. Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, сповідаюся Тобі:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм.

Пом’яни мене. Владико, коли прийдеш, у царстві Твоїм.

Пом’яни мене. Святий, коли прийдеш, у царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не в осудження буде мені причастя святих Твоїх таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить: Приступіте.

Люди: Благословлю Господа на всякий час. Алилуя.

Причастя вірних відбувається, як на Літургії Івана Золотоустого.

Священик, причащаючи, мовить:

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається раб Божий (раба Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Після обкадження дарів священик, узявши чашу і обернувшись до людей, мовить:

Благословен Бог, що просвічує й освячує нас.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

І відносить святе до проскомидійника.

Люди: Амінь. Благодаримо Тебе, Христе Боже наш, що сподобив єси нас бути причасниками твого пречистого Тіла і Твоєї чесної Крови, пролитої за ввесь світ, на відпущення гріхів – таїнства твого промислу. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна єктенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворящих, страшних Христових таїн, достойно благодарім Господа.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

День весь звершений, святий, мирний і безгрішний випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Люди: Тобі Господи.

Бо Ти єси освячення наше і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Священик: В мирі вийдім.

Люди: В імені Господнім.

Диякон: Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заамвонна молитва

Священик: Владико вседержителю, Ти всю твар премудрістю створив і невимовним Твоїм промислом і великою благістю ввів нас у ці священні дні на очищення душ і тілес, на здержання пристрастей, для надії воскресення.

Ти в сорока днях вручив скрижалі, Богом писані письмена, угодникові Твоєму Мойсеєві.

Подай і нам, благий, добрим подвигом подвизатися, час посту завершити, віру неподільну зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити, і переможцями гріха явитись, і неосудне достигнути поклонитися святому воскресенню.

Бо благословилося і прославилося пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне від нині і до віку (3)

Священик роздає людям антидор.

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час,* завжди хвала Його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя,* нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною,* і вознесімо ім’я Його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене,* і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться,* і лиця ваші не постидаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його,* і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його,* і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь;* блажен муж, що уповає на Нього.

Бійтеся Господа, всі святії Його,* бо нема недостатку в тих, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли,* а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене,* страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя,* бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла* і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро,* шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних,* а уші Його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло,* щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем,* і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних,* і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх,* ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта,* і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів Своїх,* і не згрішать усі, що уповають на Нього.

Відпуст

Священик: Благословення Господнє на вас, того благодаттю і чоловіколюбієм, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері ( і інше за святими, якого є храм і якого є день), і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Люди: Амінь.